Евотон: 180. Андрій Крижевський

сулівейців, повернути їх в наше століття. Пам’ятаєш, що почали витворяти земляни в сулівейських державах після перемоги над абсідеумами?!

      – Добре тоді їм пропаганда промила мізки…

      – Утім, зауваж, ця пропаганда зіграла злий жарт із ними ж! «Абсідеуми – визволителі від гніту Ради і Покоління!» Ну що ж… Довелося скористатися закладеною в їхній мозок установкою, яку завдяки Випромінювачам покійного китайця тепер не виб’єш без їх повторного використання.

      – Атож… Що може спричинити небезпеку для їхнього здоров’я, – почулося від Пшемислава. – Є абсідеуми – є спокій на Землі. Парадокс! Скажи таку фразу кілька років тому – покрутили б пальцем біля скроні.

      – Точно, приятелю. Але якщо наш пес зірветься з ланцюга, то за ним рвонуть і сулівейці! – американець знову замислився, а потім махнув рукою із словами: – А! Гори воно все в пеклі! – і розсміявся, тим самим видавши перші звуки за весь час здійснення Виклику.

      Хлопці, яких продовжували супроводжувати Ферруанці, не відстаючи від них ні на крок, попрямували назустріч абсідеуму, котрий за мить мирно розминувся з ними. Костюм прибульця привертав увагу витонченістю форм і строгістю стилю: блискучі туфлі, випрасувані брюки, розстебнутий на два верхні гудзики комірець білосніжної сорочки, злегка звужений у талії піджак. Погляд нерухомий і зосереджений. Як завжди… Іноді здавалося, що така поведінка – вищий ступінь зневаги, а деколи – їхній природний стан. Майкл дотримувався другої думки…

      Залишивши прибульця позаду, американець голосно промовив:

      – Негайно відпустити дівчину!

      Наказовий тон і несподіване розпорядження очільника Формації неабияк здивували Пшемислава, а Майкл вичікувально подивився у бік абсідеума: інопланетянин все так само незворушно продовжував свій шлях…

      – Гм… – полегшено зітхнув американець і посміхнувся полякові. – Божевільного вже привели в кімнату для допитів? Гадаю, що ми його довго не протримаємо там…

      Пшемислав щось йому відповів про хід виконання. Саме у цей момент абсідеум поволі озирнувся, затримавши на мить пильний погляд на Майклі.

      Задля дотримання тутешніх правил очільнику другої Формації знову довелося активувати тепловізор, тому що з-за найближчого повороту випірнули два роботи-конвоїри. Лінзи Майкла без зусиль дозволили виявити ув’язненого, який відставав від першого Ферруанця і випереджав другого рівно на п’ять кроків. Землянин першої Формації йшов лицем до американця, який краєм ока помітив плавний рух вгору середнього пальця руки ув’язненого. А логічним завершенням зухвалої поведінки чоловіка стала його злісна усмішка…

      «Кількість!» – раптово промайнуло в голові у Майкла: він помітив трьох абсідеумів у кінці коридору – якраз біля входу в кімнату для допитів. Їхня поведінка здалася американцеві досить дивною і насторожливою. Прибулець у центрі групи стривожено поглядав то на очільника другої Формації, то правіше. Абсідеум ліворуч з тими ж невластивими їхній цивілізації почуттями розглядав свій бік коридору, який тягнувся