Евотон: 180. Андрій Крижевський

центрі стола виникла горизонтальна голограма, яку поляк поглядом наблизив і перемістив у вертикальне положення, підсвітивши тильну сторону. Таким чином представниця першої Формації не могла бачити виниклі зображення, які вивчалися допитливими очима представників Покоління. Голограма в деталях продемонструвала їм тендерійця, що перетнув конвой.

      – Ми ж спостерігали це наживо?

      Пшемислав не відповів, занурившись в себе. Американець помітив його заінтригований погляд і знову пильно вдивився в голограму, але вже з набагато більшою увагою. Деякі ділянки запису він проглядав повторно в надії знайти якісь особливості. Все той же тендерієць і блокування його Ферруанцями.

      – Отакої! А де ж абсідеуми? – Майкл кинув погляд у бік завислого в повітрі стільця напроти себе. – Де ж інопланетні виродки, наші друзі?

      – Ви, як колись і Стів Фоллінг, коїте величезну помилку! – почувся жіночий голос.

      – Так, тут відсутні прибульці. Абсідеуми, – резюмував Пшемислав.

      Майкл різким рухом долоні розвернув голограму на сто вісімдесят градусів і захоплено вимовив:

      – Це – твоє викрадення, яке відбулося одночасно з нашим першим випадком!

      – Так. Мене помістив у свій віртуальний світ тендерієць, щоб замінити божевільним. Ти, Майкле, знаєш, що він наразі – найцінніший об’єкт у галактиці… І ваші виродки теж в курсі.

      – Чому ти генеруєш його евотони? – запитав глава другої Формації.

      – Тендерійці постаралися.

      – Яким чином?

      Запанувало мовчання. Пшемислав підніс вказівний палець до губ і неуважно вдивлявся в стіл, ловлячи й аналізуючи кожне слово. Тільки періодичне постукування нігтем по дереву порушувало тишу…

      – Бажаєш щось додати до вже сказаного, перш ніж я покажу твоє справжнє обличчя Системі?

      – Не встигнеш… Єдина людина з вашого Покоління, яку я поважаю, – моя сестра! Отже, йдіть у дупу!

      – Гм… Несподівано. І хто ж твоя сестра? Я мав честь з нею познайомитися?

      – А чому «не встигнеш»? Відповідай! – стривожено закричав Пшемислав, чим викликав здивування свого очільника. Поляк негайно повернув голограму назад і відобразив всі дані про ув’язнену, які змусили Майкла неабияк здивуватися. У цей момент до приміщення увійшов Добренко – відповідальний першої Формації.

      – Панно Анно! Я вимушений, – по цих словах з’явилася вродлива дівчина, схожа на Діану, – просити вас слідувати за мною.

      Дівчина підвелася й попрямувала до виходу під пильним поглядом українця. Щойно її стрункі ноги перетнули межу приміщення, Анна загубилася в просторі. Утім, Майкл встиг помітити здійнятий середній палець… Вдруге за день…

      – Та ти чемпіон з симпатій, що вже казати, – із знущанням промовив Пшемислав.

      Американець заплющив очі й на чомусь старанно зосередився. «Напевно, поліз в інформаційне поле», – здогадався відповідальний.

      – А я дізнаюся про дівчину, – тихо сказав Пшемислав. Та щойно він почав ініціювати