Евотон: 180. Андрій Крижевський

писк, що віддавав технічним походженням. Крізь тіло прокотилася больова хвиля, вивертаючи навиворіт кожну клітину. Немов чиїсь гострі пальці промацували всі тканини – як зовнішні, так і внутрішні… Біль тягнувся від ніг до голови суцільною смугою, примушуючи кричати все сильніше й сильніше.

      Реальність почала повертатися. Очі побачили декілька дисплеїв з незрозумілими символами. Такими ж, які його група спостерігала в Майстерні… І знову йому цілком чітко здалося, що зліва знаходяться чиїсь масивні кінцівки. Моторошна хвиля страху прокотилася по тілу, доповнюючи больову. Док швидко поглянув ліворуч – порожнеча… Дисплеї, символи різної щільності, аномалія… Все на своїх місцях. З панічною настороженістю повернувши голову назад, землянин здригнувся: периферичний зір знову встромив тисячі лез у мозок! Праворуч! Страх оволодів ним з новою силою, збиваючи дихання. Кашель… Док щосили спробував завмерти і не закашлятися. Проте стриматися не зміг… Закашлюючись, він встиг знову помітити сині кінцівки. Ні! Пересилюючи себе і зосередившись на виході з приміщення, землянин повз… Повз! Без прибульців… Без дисплеїв… Без символів і аномалій… Без Деумії…

      Утім, думка про те, що Земля обертається в сусідній галактиці, вмить повернула дока в суворі реалії його самотнього перебування в жорстокому світі. З всемогутніми прибульцями, котрі перебувають десь поряд, з попільними заметами, які обволікають шкіру, немов мисляча субстанція, з хвилями на межі аномалії, що рвуть речовину в клапті… Він виявив себе недалеко від бездиханного П’ятнадцятого, покритого Субстанцією. Його пальці тягнулися в напрямі об’єкта, який, напевно, уже віддалився на мільйони світлових років. У місцях, не покритих субстанційною плівкою, налипнули якісь плями розміром з ніготь. Їхні рухи натякали на складне мислення. Істоти проникали через відкриті ділянки, прагнучи поглинути вже давно застигле тіло. Їхня темна лакована поверхня блищала, а контур підсвічувався жовтим кольором. Причому світіння не стикалося з межею зголоднілої істоти. Щойно землянин підповз ближче до трупа П’ятнадцятого, деякі зі «світляків» змінили напрям свого руху до дока. І раптом…