Евотон: 180. Андрій Крижевський

тезійцю! Я чекав на тебе…

      – І тобі не хворіти, Фідуцію, – отримав сердечну відповідь. – Вже встигли доповісти про моє прибуття?

      – Повідомлення спливло, але я не проглядав його.

      І тоді тезієць зрозумів, що Фебріс – друге сонце – досі не здійнялося на достатню висоту, щоб тимчасово стерти будь-яке уявлення про тінь в цій частині планети. А щодо кроків сумнівів не мав: патрієць їх не міг почути через подушечки на ногах співрозмовника. Отже, всі ознаки неодмінно указували на тезійця.

      Раптово перед гостем і збоку від чоловіка виникла голограма. На ній з’явилися слова, що позначають одне з питань, яке належало вирішити Консиліуму. «Розпуск корпусу Вартових». Примітно, що напроти слів стояла звична для землян «галочка» – патрійцям свого часу сподобався цей символ.

      Тим часом тезієць насторожився: немов розуміючи подальший хід подій, а може, вже досконально знаючи кожен наступний крок Консиліуму, гість впритул наблизився до патрійця.

      – Розумію, що зараз мене чує Фідуцій, а фактично сприймає завдяки полю весь Консиліум. І хоча я бачу лінії наперед, надія завжди вмирає останньою… Застерігаю патрійську владу від необдуманих кроків, які…

      На голограмі патрійця виник другий рядок: «Повне розірвання домовленостей з тезійською цивілізацією»! Гостя з білими плямами на шерсті чорного кольору помітно пересмикнуло: наступають епохальні хвилини, які, можливо, спричинять зміни на довгі мільйони років…

      – Якщо Патрія відмовиться від співпраці з нами, тоді ми неодмінно знайдемо іншого покупця на інший товар!

      На голограмі тезійця запобігливо виникло зображення зошита.

      – Враховуючи, що з лабораторій клаудеумів тоді змогли вибратися лише гібриод, який наказав всім довго жити, землянка на ім’я Айюмі, яка досі, наскільки мені відомо, перебуває в комі, і ваш Велфарій – єдиний дієздатний очевидець, який загадково… – тез перестав кліпати, щоб додати багатозначній паузі однозначності, – зник незабаром після перемоги Формацій над абсідеумами, цей зошит – єдиний ключ…

      Проте несподівано і не велике здивування тезійця на голограмі намалювалася чергова «галочка». Запанувала дзвінка тиша, яку порушив патрієць:

      – Ви можете робити що завгодно… Одначе знай, тезійцю: обставини вже змінилися. І шантаж з твого боку вже недоречний. А за порушення міжцивілізаційних правил необхідно відповідати…

      – Як я і передбачав… Пихаті й самовпевнені патрійці!

      – Тому ми неодмінно рекомендуватимемо решті цивілізацій у галактиці наслідувати наш приклад.

      – Що навіть властива витонченість думки деколи здувається ураганом гордої недалекоглядності! Впізнаю справжніх патрійців…

      Голограма висвітила слова: «Ліквідація патрійської держави».

* * *

      Етон підлетів до величезної сферичної споруди. Наближення корабля занурило будівлю в численні спалахи червоного світла: Помічник негайно ініціював зв’язок з Системою.

      – Пшемиславе,