Інстинкт убивці. Карін Слотер

Еммі Кампано. Дівчина увімкнула «ФайлВолт», програму кодування, таку надійну, що навіть компанія «Еппл» не могла її розблокувати без пароля. І якщо Емма не використала щось просте, наприклад ім’я свого собаки, то ніхто, крім Агенції національної безпеки, не зміг би його зламати.

      – Це я знайшов біля стола. – Чарлі простягнув йому ще один поліетиленовий пакет, у якому лежав мідний ключ. – Автоматичний замок, доволі стандартний. Підходящих «пальчиків» на ньому нема.

      – Його протерли?

      – Просто забагато використовували. Відбитків, які можна було б зняти, нема.

      – І ланцюжка не було?

      Чарлі похитав головою.

      – Якщо він лежав у тебе в кишені й на тобі були мішкуваті штани, він міг легко випасти під час боротьби.

      Вілл подивився на ключ і подумав, що якби на ньому був номер чи адреса, то це суттєво полегшило б його роботу.

      – Ти не проти, якщо я це заберу?

      – Я вже його каталогізував. Тільки поверни назад у докази.

      – Вілл? – Над ним нависла Аманда. – Я розмовляла з Кампано.

      Він поклав ключ, який знайшов Чарлі, у кишеню, намагаючись разом з ним заховати своє відчуття страху.

      – І?

      – Він хоче, щоб тебе усунули від справи, – констатувала Аманда, проте таким тоном, наче про це навіть говорити не варто було. – Він каже, що останнім часом з Еммою були проблеми. Вона була хорошою дівчинкою, ідеальною дитиною, та потім десь із рік тому зв’язалася з цією Кайлою Александер і все пішло шкереберть.

      – У якому сенсі?

      – Стала прогулювати школу, з’їхала в навчанні, почала слухати дивну музику й дивно одягатися.

      Вілл розповів їй про те, що знайшов у кімнаті Емми.

      – Здогадуюся, що її змусили познімати плакати.

      – Типово тінейджерські заморочки, – відмахнулася Аманда. – Я б не стала довіряти закидам батька. У мене ще попереду зустріч із батьком, який визнає, що його рідна дитина – виродок. – Вона постукала по циферблату годинника. То був її сигнал, що вони гають час. – Розкажи, що в нас хорошого.

      – Померлого хлопця звали Адам Гемфрі. У нього права, видані штатом Ореґон.

      – Студент?

      – Детектив Мітчел обдзвонює місцеві коледжі, щоб дізнатися, чи він зареєстрований. Батьків Александер поки знайти не вдалося.

      – Ти ж знаєш, що ключ до прориву – знайти людину, яка знає щонайменше обох наших жертв.

      – Так, мем. Ми перевіряємо всі телефони. Потрібна лише зачіпка.

      – Зведення ДПС негативні, – сказала Аманда, маючи на увазі дорожньо-патрульну службу Джорджії. – «Пріуси» білого кольору є в багатьох, але на дорозі їх не так багато. На жаль, скоро година пік, тому легше працювати не стане.

      – Я наказав поліцейським узяти відео з кожного банкомата і вітрини магазинів на Пічтрі, а ще в районі торговельного центру Енслі. Якщо «пріус» проїхала в той чи той бік, ми можемо отримати придатне для роботи зображення.

      – Якщо тобі потрібна буде допомога, дай знати. –