Великий ветеринарний довідник. Отсутствует

викликаючи серйозні захворювання.

      Статевозрілі цестоди мають плоске стрічкове тіло, що складається з окремих члеників. У передній тонкій частині тіла знаходиться дуже маленьких розмірів голівка, на якій розташовані чотири присоски; у деяких ще є гачки.

      Голівка стрічкового черв’яка переходить у шийку, від якої і ростуть членики, що складають стрічку. Цестоди бувають різної довжини – від 0,5 см до 10 м. Кількість члеників може коливатися від 2–3 до сотні і більше. Членики, що знаходяться на кінці стрічки, заповнені яйцями, в яких вже є зародки, оснащені гачками.

Схема 1Життєвий цикл трематоди

      Статевозрілі цестоди паразитують у просвіті кишечника. При попаданні разом із кормом до кишечника тварини (проміжного хазяїна) через стінку кишечника проникає в кров і з нею потрапляє до різних органів і тканин, де розвивається личинкова стадія. У личинковій стадії утворюється наповнений рідиною пухир, на внутрішній оболонці якого знаходяться голівки.

      Нематодози – хвороби, збудниками яких є черв’яки класу круглих, які вражають практично усі органи і тканини тварин за винятком шерсті, волосся і рогової тканини. Цикл розвитку є індивідуальним для кожного гельмінта і може протікати як за участі проміжного хазяїна (може бути декілька), так і без них.

      Збудниками протозоозів (протозойних хвороб) є паразитичні одноклітинні організми мікроскопічних розмірів. Останні паразитують в різних клітках, тканинах і органах тварин (наприклад, трипаносоми – в плазмі крові, бабезії та піроплазми – в еритроцитах, кокцидії – в клітках епітелію кишечника, печінки, нирок).

      Арахнози – хвороби тварин, що викликають арахніди – паразитичні отруйні представники класу Павукоподібні. Найбільш поширені збудники арахнозів тварин – павукоподібні з двох рядів арахнід: Acariformes (справжні кліщі – саркоптоїдні, демодекозні, краснотілки) і Parasitiformes (паразитичні кліщі – іксодові, аргасові, гамазові).

      Ентомози – це інвазійні хвороби, що викликають комахи – тимчасові і постійні паразити тварин. Худоба, не лише велика рогата, а й мала, страждає від:

      – підшкірних оводів – яйцеродних двокрилих комах, які паразитують в личинковій стадії;

      – справжніх і синьо-зелених м’ясних мух – переносників збудників багатьох інвазійних та інфекційних захворювань;

      – кровосисних двокрилих комах – ґедзів, мошок, мокреців, москітів, кровосисних мух-жигалок, які не лише викликають занепокоєння, зниження угодованості і надоїв, набряки шкіри, дерматити, але також є переносниками збудників інвазійних та інфекційних захворювань;

      – вошів – постійних ектопаразитів тварин, які викликають сифункулятози, що супроводжуються свербінням, лущенням шкіри, облисінням, анемією та зниженням продуктивності;

      – бліх – тимчасових кровосисних ектопаразитів, які викликають свербіж шкіри, розчухування, зниження продуктивності та приросту маси тіла.

      До специфічних засобів, що застосовуються для лікування