Великий ветеринарний довідник. Отсутствует

пухлин, і швидкою смертю. Хворіє велика рогата худоба віком від 3 місяців до 4 років, оскільки молодняк набуває пасивного імунітету з молоком матері, а тварини віком старше 4 років несприйнятливі завдяки спонтанно набутому імунітету.

      Інкубаційний період хвороби становить 1–5 діб. У хворих особин температура тіла підвищується до 41 °C, утворюються припухлості – спочатку гарячі і болючі, потім холодні й безболісні, згодом розвивається кульгавість. Хворі особини гинуть упродовж декількох годин.

      Діагноз встановлюють на підставі клінічних та епізоотологічних даних, а також результатів лабораторного дослідження вмісту припухлостей. Захворювання диференціюють від злоякісного набряку, сибірки, пастерельозу.

      Лікування. Як правило, марне через швидку загибель, але може бути результативним у початковій стадії хвороби із застосуванням антибіотиків, зокрема пеніциліну, дибіоміцину.

      Профілактика. Усіх тварин від 3 місяців до 4 років вакцинують, а в разі виникнення захворювання встановлюють карантин.

Лептоспіроз

      Етіологія. Збудник – мікроорганізм лептоспіра, який є малостійким до дії дезінфікуючих засобів, але швидко гине при нагріванні. Хворі та тварини, які перехворіли, тривалий час виділяють збудника з сечею. Зараження відбувається переважно через корм і воду.

      Клінічні прояви. Характеризується лихоманкою, анемією (недокрів’ям), жовтяницею, абортами вагітних тварин або народженням нежиттєздатного приплоду, ураженням нирок (гемоглобінурія – наявність у сечі гемоглобіну), некрозом слизових оболонок і шкіри, атонією шлунково-кишкового тракту. Хворіє також людина. Перебіг хвороби може бути гострим, підгострим, хронічним і безсимптомним. У дорослої великої рогатої худоби хвороба часто протікає безсимптомно, а у молодняку – в гострій формі. При гострому перебігу у хворих особин підвищується температура тіла, в сечі з’являється кров. У деяких тварин спостерігають жовтяничне забарвлення і некроз слизових оболонок очей, ротової порожнини й окремих ділянок шкіри, нерідко виникає пронос або запор. Хворі тварини абортують. При підгострому перебігу спостерігають такі ж симптоми, але менш виражені, а при хронічному ознаки виражені слабко, прогресує схуднення і зниження продуктивності. Діагноз ставлять на підставі клініко-епізоотологічних даних і результатів лабораторного дослідження крові. Оскільки незалежно від перебігу хвороби у крові тварини виявляють специфічні антитіла на 5 – 7-й день після зараження, через 10–20 днів розвивається носіння лептоспірозу, яке триває до 1–2 років. Кількість носіїв лептоспірозу на неблагополучній щодо цього захворювання фермі серед великої рогатої худоби може становити 1–5 %, рідше – 10–20 %. Лептоспіроз необхідно диференціювати від бруцельозу, кампілобактеріозу, трихомонозу, сальмонельозу та інших хвороб.

      Лікування. Застосовують антибіотик стрептоміцин, який уводять внутрішньом’язово.

      Профілактика. Полягає у карантуванні