Великий ветеринарний довідник. Отсутствует

що характеризується лихоманкою, анемією, атонією (послаблення тонусу мускулатури) шлунково-кишкового тракту і виснаженням. Зустрічається в усіх частинах світу і завдає великого збитку тваринництву.

      Тривалість інкубаційного періоду залежить від способу зараження та ступеню інвазування крові: при зараженні через переносників – від 10 до 175 діб, середньо 1–2 місяці. У хворих спостерігається підвищення температури тіла (іноді до 42 °C). Тварини переважно лежать. Слизові оболонки спочатку жовтяничні, анемічні, потім набувають білого кольору. Дихання частішає, збільшуються поверхневі лімфатичні вузли, виникають набряки повік, щік, підщелепного простору, а також у ділянках шиї, підгруддя, живота. Хворі особини відчувають спрагу, апетит у них зазвичай порушений (лижуть стіни і землю). Спостерігається атонія шлунково-кишкового тракту. Хворі швидко виснажуються і слабшають. Молоковиділення різко знижується, іноді не відновлюється до норми. При важкій формі хвороби спостерігаються аборти, м’язове тремтіння й судоми. Трапляються рецидиви захворювання. Одужання настає повільно, спостерігається різка затримка в розвитку молодняку. Смертність іноді сягає 30–40 %.

      Діагноз ставлять на підставі дослідження мазків крові (спочатку спостерігають лейкоцитоз – збільшення у крові числа лейкоцитів, потім лейкопенію – зменшення усіх або окремих груп лейкоцитів, різке зменшення кількості еритроцитів і гемоглобіну). Анаплазмоз диференціюють від інших кровопаразитарних хвороб.

      Лікування. Призначають антибіотики (окситетрациклін, тетрациклін), делагіл, сульфапіридазин-натрій. Тварин оберігають від теплового і сонячного ударів, дають їм корм, що легко засвоюється, воду в достатній кількості, а також сіль і препарати мікроелементів (сірчанокислу магнезію, кислу мідь, хлористий кобальт), вітамін В.

      Профілактика. Полягає у боротьбі з механічними переносниками збудника, попередженні механічного перезараження при різних хірургічних операціях.

Гемонхоз

      Етіологія. Хвороба жуйних тварин, яку викликає тонка нематода Гемонхі, що паразитує у сичузі.

      Клінічні прояви. Хворобу переважно реєструють у молодняку. Найбільша захворюваність і падіж спостерігаються навесні та восени в роки з великою кількістю опадів, оскільки личинки стійкі до висихання і заморожування, здатні до міграції по траві і вглиб ґрунту по коренях. Зараження відбувається на пасовищі шляхом заковтування личинок з травою і водою з калюж і канав. У організмі тварини нематоди стають статевозрілими через 17–20 діб.

      У великої рогатої худоби при інтенсивній інвазії спостерігається втрата апетиту і ваги, блідість слизових оболонок, слабкість, можлива поява набряків підшкірної клітковини.

      Діагноз ставлять на підставі клініко-епізоотологічних даних, ларвоскопічного дослідження фекалій (ідентифікація личинок), при виявленні нематод.

      Лікування. Застосовують фенотіазин ветеринарний в суміші з концентрованими кормами (зерно, макуха), у