Великий ветеринарний довідник. Отсутствует

жовна. У період вильоту оводів тварини турбуються, пирхають, піднімають хвіст і втікають з пасовища.

      Клінічні прояви. Характеризується ураженням шкіри і підшкірної тканини ділянки спини, а також зниженням молочної продуктивності. Тварин, уражених личинками підшкірних оводів, виявляють навесні, в період масової міграції личинок в підшкірну клітковину, в ділянці спини шляхом пальпації, виявляючи таким чином жовна.

      Лікування. Основна мета боротьби з підшкірними оводами – знищення личинок I стадії в організмі тварин. Для цього застосовують гіподермін-хлорофос (методом поливання на ділянку спини по обидві сторони), діоксафос-К, сульфідофос-20, хлорофос і івермектин, який вводять строго підшкірно. Ранню хіміотерапію проводять восени, у вересні – листопаді. Пізню хіміотерапію проводять навесні, в період максимальної міграції личинок в ділянці спини тими самими препаратами. Восени обробляють усіх тварин, які випасалися на пасовищі, двічі з інтервалом у місяць, а навесні – тільки уражених тварин.

      Профілактика. Щоб запобігти відкладанню яєць і знищити личинок I стадії на тілі тварин у період вильоту оводів, велику рогату худобу обприскують розчином хлорофосу впродовж пасовищного періоду 1 раз на 10 днів.

Демодекоз

      Етіологія. Ендопаразитарна хвороба, яку викликають демодекозні кліщі (мал. 2), що паразитують у сальних залозах і волосяних цибулинах.

Мал. 2. Кліщ – залозник вугровий

      Кліщі живуть колоніями. У кожній колонії знаходиться декілька тисяч кліщів, а таких колоній на тілі тварини може бути до 4 тис. Самиці відкладають яйця, а через 5–6 днів з яйця виходить личинка, яка впродовж 6–8 днів перетворюється на протонімфу, через 5–6 днів – в телеонімфу, а за 8 – 10 днів – в імаго. Увесь цикл розвитку триває 25–30 днів.

      Останніми роками захворювання набуває усе більш масового характеру. Заражається в основному велика рогата худоба і собаки. Хворіє також людина. Описані випадки захворювання свиней на демодекоз. Джерелом зараження є хворі тварини. Захворювання передається через предмети догляду.

      Клінічні прояви. Осередки ураження локалізуються в ділянці голови, шиї, лопаток, грудної клітини і спини. Це виступи округлої форми до 10 мм у діаметрі. На поверхні виступу виділяється рідина. При натисканні витікає воскоподібний вміст сірувато-білого кольору. Характерною особливістю демодекозу є відсутність свербіння.

      Діагноз ставлять комплексно на підставі клінічних симптомів і мікроскопічного дослідження вмісту виступів. До їх вмісту додають подвійний об’єм 10 %-го їдкого лугу і переглядають під лупою або мікроскопом на наявність кліщів.

      Лікування. Емульсія дикрезилу, розчин хлорофосу. Тварин обробляють 5–6 разів з інтервалом у 3–4 дні. Можна застосовувати івермектин підшкірно.

      Профілактика. Регулярно здійснюють огляд тварин. Хворих особин ізолюють від здорових і піддають лікуванню, тих, яких підозрюють у зараженні, обробляють акарицидами. Приміщення