Великий ветеринарний довідник. Отсутствует

середовища з виділеннями з носа і випорожненнями. На виникнення хвороби у будь-яку пору року впливають стресові чинники. Шляхи зараження – аліментарний та аерогенний. Летальність становить від 10 до 75 %.

      Клінічні прояви. При гострому перебігу хвороба характеризується ознаками септицемії (форма сепсису загальної інфекції), при якій у крові знаходяться патогенні мікроорганізми без залучення до запального процесу різних органів і тканин, і геморагічного запалення слизових оболонок дихальних шляхів та кишечника. Хворіє також людина. У перебігу хвороби виділяють надгостру, гостру, підгостру і хронічну форми. Інкубаційний період триває від декількох годин до 2–3 діб, іноді більше.

      При надгострому перебігу після підвищення температури тіла і розвитку діареї (а іноді і без прояву ознак) тварини швидко гинуть.

      При гострому перебігу у великої рогатої худоби підвищується температура тіла, з’являються задишка, кашель, виділення з ніздрів, іноді – пронос із домішками крові (частіше у молодняку), крім того, можуть спостерігатися набряки в ділянці голови, глотки, шиї. У більшості випадків тварини гинуть або хвороба набуває підгострого або хронічного перебігу.

      Хронічний перебіг супроводжується схудненням, анемією, опуханням суглобів, ніг.

      Діагноз ставлять на підставі клініко-епізоотологічних даних і результатів бактеріологічного дослідження частини внутрішніх органів від трупів. При постановці діагнозу слід виключити паратиф і сибірку.

      Лікування. Уводять гіперімунну сироватку проти пастерельозу й антибіотики тетрациклінового ряду, сульфаніламідні препарати, симптоматичні засоби.

      Профілактика. Уведення вакцини здоровим особинам, імунізація усіх тварин, які мали контакт із хворими, ізолювання хворих особин, а також дезінфекція приміщень.

Сальмонельоз, або паратиф

      Етіологія. Збудник – мікроб сальмонела, малостійкий до дії дезінфікуючих засобів. Це інфекційне захворювання молодняку великої рогатої худоби та інших сільськогосподарських тварин виникає переважно після від’єму від матки або при переході на збірне молоко; характеризується ураженням кишечника, легень, печінки та інших органів.

      Клінічні прояви. Заражаються телята віком від 10 діб до 2 місяців від хворих тварин і носіїв бактерій у будь-яку пору року (частіше в зимово-весняний період) аліментарним шляхом, часто – через інфіковане молоко й обрат.

      Інкубаційний період триває 1–8 діб. Перебіг захворювання має гострий або хронічний характер. У хворих особин при гострому перебігу підвищується температура тіла (лихоманка), вони відмовляються від корму, більше лежать. На другу-третю добу з’являється пронос, кал рідкий, у ньому багато слизу, іноді кров. Спостерігають прискорення дихання, кон’юнктивіт. Якщо хвора тварина не лягла впродовж 3–5 діб, у неї розвивається хронічний перебіг, що характеризується появою кашлю, задишки, пневмонії, запаленням суглобів. Хворі гинуть упродовж 5 – 10 діб, деякі видужують