Мураха у скляній банці. Чеченські щоденники 1994—2004 рр.. Полина Жеребцова

Читать онлайн.
Название Мураха у скляній банці. Чеченські щоденники 1994—2004 рр.
Автор произведения Полина Жеребцова
Жанр Биографии и Мемуары
Серия
Издательство Биографии и Мемуары
Год выпуска 2014
isbn 978-966-14-9068-9,978-966-14-9064-1,978-966-14-8343-



Скачать книгу

втекли! Ті розлютились і, щоб їх знеславити, написали непристойності на шкільній дошці. Але оскільки я не Шерлок Холмс, це лише мої припущення.

      Поля

18.09.

      Я на ринку. Торгівля не йде зовсім. Але я купила собі стаканчик морозива.

      І ще: вчора Мага написав на шкільній стіні: Мага + Поліна = Love.

      От зараза!

20.09.

      У мами болить апендицит. Доведеться, мабуть, вести її в лікарню. Вона боїться. Думає, що поголодує і мине.

      Арина сьогодні в школу не з’явилась, і я сиділа на її місці. Бо мій стілець пропав. Побилася з хлопцем із класу. Його звати Сулім. Він мене смикнув щосили за заколку, ну ми з Зулею за ним. А він мені руку викрутив і знов тікати. Я його наздогнала і стусанів надавала. Після цього Сулім пообіцяв мене зарізати зі старшим братом. Аліхан, Кассі й Зуля кинулися, його скрутили і змусили просити пробачення. Сказали, що пустять його собакам на корм, якщо він мене ще хоч пальцем зачепить.

      Аліхан їде від нас до Москви – столиці Росії. Його батьки не хочуть жити в Чечні – кажуть, тут бардак.

      Маги сьогодні не було.

      П.

21.09.

      У школі не була. На ринку торгувала, ходила з коробкою товару. Спочатку торгівлі не було, а потім пішла. Бачила Арину. Вона теж торгувала.

      Завтра встану раніше, зайду до Заїри. Разом підемо до школи. Сусід Рамзес учора сказав, що ми – красуні. А моя мама нам сказала, щоб ми йому не вірили. Цей хлопець уже прославився в нашому дворі тим, що впіймав дівчинку з четвертого поверху, дочку тьоті Федоти, і стягнув з неї труси. Дочку тьоті Федоти звати Ліка. Має 15 років. Це наші сусіди-росіяни. Ліці вдалося втекти. Вони тепер із Ґрозного виїхали. Бояться тут жити.

      А на мою думку, Рамзесові треба було набити пику, а ніяк не мовчати або тікати.

      Поля

22.09.

      Із цієї школи дурної треба йти, поки не пізно! Ні уроків, ні вчителів! Нічого.

      Я переконалася, що з Заїрою краще не дружити. Вона поводиться зухвало: сестру, яка старша за неї на двадцять років, називає «сука, блядь, сволота», посилає її куди схоче.

      Зі старою матір’ю лається – страшно слухати. Моя мама ще говорить, що я, трапляється, погано поводжуся! Подивилася б вона на Заїру і її стареньких батьків-чеченців, що вони терплять!

      Через Хасика-забіяку Заїра зовсім з глузду з’їхала. Дуріє! Ми з Тиною просто чудуємося через її дурниці.

      У мами знову болить правий бік. Апендицит. Піду-но я робити вправи з йоги.

      П.

      Ми з мамою торгували. Купили їжі. Грошей завжди вистачає на один раз – поїсти макаронів або рису.

      У школі билася. Мені «забили стрілку» за школою. Тина, худенька маленька дівчинка-чеченка, прийшла і стала поруч зі мною, хоча я її не кликала. Ми билися разом проти старшокласників, які загрожували мене прибити за «погане російське ім’я». Словом, ми вдвох їх теж нічогенько відколошматили. Недарма я вчила Тину стійок карате зі своєї книжки!

28.09.

      Сьогодні після уроків я з дівчатами бісилася в Заїри вдома. Я показувала їм елементи йоги, говорила про те,