Мураха у скляній банці. Чеченські щоденники 1994—2004 рр.. Полина Жеребцова

так одяглася. Жінка відповіла, що вона дружина араба, живе дуже багато. Купила продукти й пішла.

25.07.

      Уночі стріляли. Я майже не спала. Булавки та нитки ніхто не купує.

      Був днями замах на президента Чечні, Масхадова.

      Стрілянина.

      Митиму посуд.

      Маму водила в поліклініку. Їй вирвали зуб.

03.08.

      Працюю. Ноги в мозолях, руки втомлюються. Сварюся з Ариною.

      Хлопець із ринку, Саундин, дуже хороший, добрий, сьогодні назавжди виїхав. Азербайджанців стали на ринку утискати місцеві крамарі. Саундин подарував мені на згадку годинник. Це пам’ять про нього. Мало не плачу.

22.08.

      Учора я купила магнітофон «Технікс». Мені допоміг вибрати Акбар, син тьоті Мар’ям. Акбар скромний, завжди говорить тільки про справу і відразу йде. Але в поході по магнітофон у нас усе-таки трапилися пригоди. Ми загубились. Потім купили магнітофон, а він не працював. Довелося міняти.

      А бабуся Тося і тьотя Аля втекли з Чечні. Виявилося, вони обхитрували дві чеченські родини. Принаймні так ці родини розповідають! Що росіяни взяли в них гроші, а документи віддали частинами. Частину документів в одну родину, частину в другу. Ось чого вони тут ошивалися. Надурили чеченців. У всіх чеченці квартири забирають, а ці самі виявилися хитрунами. Між чеченськими родинами тепер війна за цей дім.

29.08.

      Не ходили на ринок.

      Багато що змінилось, але писати про це не можу. Тільки шифром.

      Сьогодні в мами знову зустріч із лікарем. Ми звемо його Лялечка, як героя книжки «Жарт Мецената». Він витончений. Займається йогою, голодує. Чеченець. Мама в нього зуби лікує. Ми обмінюємося книжками про медитації та буддизм. Його адресу дав нам тато Хави, Султан. Це його друг.

      Економіка змінилася. Щось неймовірне з грішми. Долар різко підскочив. У нас, щоправда, ніколи жодного долара не було. Але люди кажуть, що все тепер подорожчає. Як жити?

      Хава йде з нашої школи, а Патошка й Ася їдуть жити в Дагестан. Я в школу ходитиму зовсім сама.

      Під ногами пищить кошеня Чипс і муркоче.

      Поля

02.09.

      Була в школі. Побилася з Яхою.

      Дівчата Сета, Тина, Заїра й Латифа мені зраділи. Сета й Латифа взяли в нас кошенят, які вижили.

09.09.

      Образилася на маму. Плакала. Вона дуже жорстка і зла людина. Як я цього раніше не помічала? Коли налагоджується життя – є їжа, вона буває веселою, хорошою. Але щойно труднощі, всю злість зриває на мені. Сьогодні вона сказала мені, що я – брехуха. Вона корпалася в моїх речах і знайшла дрібні гроші.

      – Це гроші! Ти їх ховаєш!

      А я їх їй на новорічний подарунок збирала. Уже заздалегідь готуюся: купила хустку й заколку для неї. Хотіла ще купити коробку цукерок.

      Я стала плакати, тому що дуже прикро. Вона ж сказала мені, що це нерозумно – плакати.

      У школі поки що більше ні з ким не билася. Арина виявилася бридкою – розповіла про те, як я торгую з коробкою в руках, банді Лур’є-Левиці. Навіть зобразила, як я ходжу і кричу: «Гребінці! Ножиці!» Народ ірже. Але мені начхати.

      П.

10.09.

      Прийшла