Буквар миру. Книга для сімейного читання. Григорий Сковорода

Читать онлайн.
Название Буквар миру. Книга для сімейного читання
Автор произведения Григорий Сковорода
Жанр Философия
Серия
Издательство Философия
Год выпуска 2015
isbn 978-966-14-9964-4,978-966-14-9255-3



Скачать книгу

А чому її називали Мінервою?

      Яків. Не знаю. Гадаю лиш, що Мінерва була людина (чоловік або жінка[155]), народжена для того, щоб і для себе, і для своєї братії навчитись знати як слід, де живе щастя. Того, хто цього навчивсь, греки називали «евдемон», тобто той, хто добре знає, а щастя – «евдемонія». Супротивне до цього – «какодемон»,[156] «какодемонія».[157] Римляни ж, здається, називали такого знавця: divini juris peritus, тобто «той, що добре знає Боже право».

      А те, що вічну Божу велич називали цим іменем, зроблено, гадаю, з любові й пошани до нього, щоб через любу людину позначити безконечно любого провідника до щастя, Божого духа, схованого в кожній людині, який не має свого власного імені й чия дружба з Мінервою була нерозривна.

      Якщо хтось брався за справу, не слухаючи цього духа, тоді погани казали: «Invita Minerva»[158] – «Без ласки Мінерви». А в нас кажуть: «Без Бога». Спершу так казали про науки, а потім про все, навіть про найдрібнішу справу.

      Якщо хтось без природи поткнувся в медицину чи в музику, казали: «Invito Apolline. Iratis Musis» – «без ласки Аполлона»,[159] «без милості Муз».[160] Якщо хто вдавався до купецтва – «без дозволу Меркурія».[161] Якщо жив у прекрасних гаях, на полях, на шпилях-горах, при чистих ріках і прозорих джерелах, усамітнившись у лісах та в сповнених пташиного співу садах, цураючись людської спільноти й шлюбу, але без Бога, казали: «без благословення Діани».[162]

      Скільки обов’язків, стільки й сродностей. І ці різні божественні спонуки до різних обов’язків позначалися в них іменами різних людей, які прославились своїми сродностями. Але в усіх оцих обдаруваннях, таких різних, діє один і той самий Святий Дух. Це так, як, скажімо, у музичному оргáні одне й те саме повітря створює в різних трубах різні голоси. Або як у людському тілі один і той самий розум по-різному діє в різних частинах.

      Афанасій. Мені здається, ти непогано знаходиш золото в поганському гною. Часом царську монету загрібають у хатньому смітті,[163] а джерело найпожиточнішої води затягує мулом.

      Яків. Усі ж знають байку про велетнів, що затіяли війну проти Бога.[164] Та чи не показує вона пальцем на тих сміливців, які найзухваліше й найупертіше противляться божественному духу, прямуючи з відчайдушною завзятістю до великого, але цілком невідповідного їхній природі звання.

      Це так відгонить ненавистю до Бога й нечестям, як, зі свого боку, благословенна Господом справа дихає невидимою красою, ніби квітуча троянда й запашна конвалія. Цю красу називали колись «препон», «декорум», тобто ліпота, благоподобність, що робить дійсним усе твориво й усяку справу, але не підлягає жодним людським правилам, а залежить тільки від Царства Божого. Хто ж може навернути людину до того, до чого їй сам Бог закрив дорогу?

      Звідси, гадаю, випливає і цей чудовий старовинний філософський догмат: «Доброта живе в самій лиш красі».[165] Звідси ж і ось оце прислів’я: «Бог веде схоже до схожого».[166] Воно вчить, що обрання не лише обов’язків, але й найближчих друзів



<p>155</p>

Сковорода тлумачить тут поганських богів як людей, обожених після смерті.

<p>156</p>

Грецьке слово «какодемон» означає «той, хто перебуває під владою злого духа; не щасливець».

<p>157</p>

Грецьке слово «какодемонія» означає «божевілля; нещастя».

<p>158</p>

Ця фраза зринає, наприклад, у трактаті Ціцерона «Про обов’язки» (I, XXXI, 110).

<p>159</p>

Ця фраза зринає, наприклад, у трактаті Ціцерона «Про обов’язки» (I, XXXI, 110).

<p>160</p>

Музи – дев’ять доньок Аполлона й Мнемозини; богині наук та мистецтв.

<p>161</p>

Меркурій – римський бог, покровитель торгівлі.

<p>162</p>

Діана – римська богиня, покровителька лісів, гір, полювання, вічна цнотливиця.

<p>163</p>

Див.: Євангелія від св. Луки 15:8.

<p>164</p>

Очевидно, Сковорода має на думці історію про титанів, які повстали проти Зевса й були покарані за це.

<p>165</p>

Ця думка походить із фрагмента Сапфо: «Хто гарний, є гарний очам, / А добрий стане так само гарний».

<p>166</p>

Див. Гомерову «Одіссею» (XVII, 218), «Нікомахову етику» Аристотеля (1155а34) та інші класичні джерела.