Ґардаріка. Таємниця забутого світу. Вероніка Мосевич

всі, хто хотів дізнатися про щось більше в цьому житті і чогось більшого досягти. Сказати, що він умів і знав усе – це нічого не сказати. Люди, яких він навчав, ставились до нього майже, як до Бога.

      «Треба буде обов`язково піти до Одина і запитати ще раз про свою долю…» – подумала Інґіґерд – і полум’я запалало яскравіше.

      Але ж ні, батько ніколи не відступиться від свого слова, бо від її шлюбу з Олафом Норвезьким залежать територїї, які 18 років тому Улоф Шетконунг разом із королем Данії Свеном Вілобородим забрали у норвегів. Ця земля належала Швеції вже досить довго, щоби тепер так просто її віддати. Скільки всього там було зроблено, побудовано, облаштовано. І люди задоволені його правлінням. А тепер, уже два роки поспіль, Олаф ІІ Норвезький вів війну проти її батька, щоб відібрати ці територїї. В тій війні ніхто й ніяк не міг перемогти. І сміх, і сльози! Тому й зібрався тінґ, щоб вирішити це болюче для обох країн питання. Згідно з договором Улоф Шетконунг зобов’язаний був видати Інґіґерд заміж за короля Норвегії, щоб на цьому покінчити з війною.

      Як тільки думки її торкнулися Олафа, подув вітер, котрого раніше не відчувала, – і полум’я враз ніби чогось злякалось, пригасло. Язички зникли, тільки поліна жевріли. Це було дивно. Чому? Чому потойбіччя посилало їй такий знак? Адже ж Олаф її наречений. Дівчина не могла повірити в те, що побачили її очі, і осягнути своїм наївним дівочим сердечком. Так, вона багато всього навчилася у мудреця Одина. Багато всього знала. Але зараз її серце було переповнене почуттями, а це – поганий порадник, коли потрібно тверезо мислити.

      Принцеса належала до династії Інґлінґів. Її батько, Улоф ІІІ Шетконунг, був сином Сіґрід Гордої[25] та Еріка VІ Сегерселля[26], короля Свеаланду. А це багато що означало. Тому її виховували в дусі гордості за свій рід і любові до рідної землі, мови, звичаїв. Дідусь Інґіґерд поставив собі за мету об’єднати всі землі Свеаланду. І двадцять років тому доєднав південні території – Геталанд[27]. Сина свого Ерік сам навчав усього, що вмів, як тепер робить і Улоф. Його діти беруть участь у всіх бойових діях і навчаються управляти країною. Тому дівчина знала, що потрібно завжди керуватись холодним розумом, а не гарячими почуттями…

      Розділ 7. Веселе полювання

      У двері постукали. Це вивело дівчину із заціпеніння. Вона відізвалася в задумі:

      – Хто там?

      – Це я, Астрід, – пролунав бадьорий голосочок.

      – Заходь, – відповіла Інґіґерд і усміхнулась, а та вже бігла до неї в обійми. Вона була сестричкою від іншої матері, як і її брат Емунд. Естрід Ободритська не любила дітей від незаконної дружини Улофа, Едли. Як і кожна мати, а тим більше королева, вона насамперед переживала за своїх. Оскільки Едла була дочкою вендландського[28] князя, а також слов’янкою, як і вона, та майже її землячкою, то дозволила, щоб мала Астрід і Емунд виховувались разом з її дітьми, Інґіґерд і Якобом. Принцеса так любила сестричку, що жити без неї не могла, і ці

25

Князівна Гунхільда П’яст із Західної Померанії (сьогодні територія Німеччини між Мекленбургом (колись Велеград) і Бранденбургом (колись Бранібор).

26

Переможний.

27

Південна Швеція.

28

Вендландія – колишні слов’янські території, а тепер частина Німеччини.