Фауст. Иоганн Вольфганг фон Гёте

все ж тривога обіймає,

      Бо у тобі Христа немає.

      Ф а у с т

      Дитино!

      М а р ґ а р и т а

                          Горе мені тяжке,

      Що встряв ти в товариство таке.

      Ф а у с т

      Яке?

      М а р ґ а р и т а

            Того, що ходиш завше з ним,

      Ненавиджу я всім нутром своїм;

      Такого не було ще ніколи;

      Побачу – аж у серце коле,

      Той чоловік страшний якийсь.

      Ф а у с т

      Люба лялечко, не бійсь!

      М а р ґ а р и т а

      Його присутність аж кров стенá.

      Я всім зичлива й приязна;

      Тебе хочу бачить – жду не діждуся,

      Того ж чоловіка душею боюся,

      Та ще й здається, що він шахрай!

      Як я неправа, Боже, не карай!

      Ф а у с т

      Є ж і такі диваки на світі.

      М а р ґ а р и т а

      Із таким я б не хотіла жити!

      Як тільки він заходить сюди —

      Подивиться так глузливо завжди

      І мов зі злом;

      Знать, що йому чуже все кругом;

      В нього написано на лобі,

      Що йому ніхто не в уподобі.

      Мені з тобою тут в тишí

      Так легко, вільно на душі,

      В його ж присутності мене мов що стискá…

      Ф а у с т

      (до себе)

      Моя віщунко ти чутка!

      М а р ґ а р и т а

      Аж самовладу я гублю,

      Як він до нас свій вид бридкий появить.

      Здається, що й тебе вже не люблю,

      Молитися при нім не можу навіть…

      Аж серце сохне у журбі;

      Так, мабуть, Гайнріх, і тобі.

      Ф а у с т

      То просто антипатія.

      М а р ґ а р и т а

                              Я мушу йти.

      Ф а у с т

      Коли вже зможу я

      Набутися з тобою вдвох, мій світе,

      Із груддю грудь, з душею душу злити?

      М а р ґ а р и т а

      Якби ж то спала я сама,

      То сю ніч я б дверей не замикала.

      Так мати ж – мов не спить – дріма,

      І, якби нас вона застала,

      То я б і з місця вже не встала!

      Ф а у с т

      Нічого, серце, то дарма.

      Нá пляшечку! Лиш три краплини

      Підлий в пиття; це зразу вплине,

      Їй сон глибокий принесе.

      М а р ґ а р и т а

      Для тебе я піду на все.

      А це їй часом не завадить?

      Ф а у с т

      Хіба я можу зле щось радить?

      М а р ґ а р и т а

      О голубе, я так тебе люблю,

      Що воленьку у всім твою вволю;

      Для тебе я такого вже зробила,

      Що більш зробить, здається, і несила.

      (Виходить).

      М е ф і с т о ф е л ь

      (увіходить)

      От мавпа! Вже пішла?

      Ф а у с т

                               Ти знов тут шпигував?

      М е ф і с т о ф е л ь

      Так,