Сонце також зірка. Никола Юн

у тебе.

      – Звідки ти знаєш?

      – Я не вірю в кохання.

      – Це не релігія, – каже він. – Любов існує, віриш ти в це чи ні.

      – О, справді? Можеш довести?

      – Любовні пісні. Поезія. Інститут шлюбу.

      – Припини. Слова на папері. Чи можеш ти застосувати до кохання науковий метод? Чи можеш вивчити його, виміряти, поставити на ньому експеримент і повторити його знову? Ні. А відрізати шматок, зафарбувати й вивчити під мікроскопом? Ні. Ти можеш виростити його в чашці Петрі або встановити послідовність його генів?

      – Ні, – говорить він, копіюючи мій голос, і сміється.

      Я теж не стримуюся. Іноді я сприймаю себе занадто серйозно.

      Він знімає ложкою піну з кави і кладе до рота.

      – Ти кажеш, що це лише слова на папері, але ти маєш визнати, що всі ті люди щось відчувають.

      Я киваю.

      – Щось тимчасове, що взагалі не можна виміряти. Люди просто хочуть вірити. В іншому випадку їм доведеться визнати, що життя – це лише випадкова послідовність доброго і поганого, що відбувається, поки одного дня не помираєш. Невже тебе влаштовує віра в те, що у життя немає сенсу?

      – А який у мене вибір? Таке життя.

      Ще одна ложка пінки і сміх.

      – Отже, для тебе не існує долі, фатуму і призначення?

      – Я ж не дурепа, – відповідаю я, точно задоволена собою більше, ніж мала би бути.

      Він послаблює краватку й відкидається на стільці. З його хвостика вибивається пасмо, і я спостерігаю, як він заправляє його за вухо. Замість того, щоб відштовхнути, мій нігілізм лише розважає його. Здається, він розвеселився.

      – Гадаю, я ніколи не зустрічав когось, хто настільки мило помиляється, – каже він, наче я – якась рідкісна річ.

      – І ти вважаєш це привабливим? – питаю я.

      – Я вважаю це цікавим, – відповідає він.

      Я роззираюся навколо. Кав’ярня якимось чином наповнилася людьми, а я й не помітила. Відвідувачі вишикувалися біля бару, чекаючи на свої замовлення. У динаміку грає пісня «Yellow Ledbetter» гурту Pearl Jam – ще один мій улюблений гранж-гурт 90-х. Я нічого не можу вдіяти й заплющую очі, аби послухати, як Едді Веддер невиразно співає приспів.

      Розплющивши очі, я бачу, що Деніел дивиться на мене. Він нахиляється вперед, і його стілець знову стає на чотири ніжки.

      – А якби я сказав, що змушу тебе закохатися у мене з наукової позиції?

      – Я б посміялася, – відповідаю я. – Ще й як.

      Мультивсесвіт

Квантова історія

      Одне з можливих розв’язань парадокса убитого дідуся – теорія мультивсесвіту, яку висунув Г’ю Еверетт. Згідно з нею, в альтернативному всесвіті існують різні версії нашого минулого і майбутнього.

      У мить кожної події на квантовому рівні поточний усесвіт розпадається на численні всесвіти. Це означає, що тієї миті, коли ви робите певний вибір, у нескінченних інших усесвітах ви робите інший вибір.

      Теорія чудово розв’язує парадокс убитого дідуся, допускаючи існування різних усесвітів, у яких можливі будь-які варіанти.

      Таким