Останній спадок. Андрій Новік

унікальне для кожного апарата. Контрольний пристрій DRTbox фактично виконував атаку man-in-the-middle, яку майже не могло бути виявлено користувачами та яка давала змогу правоохоронцям перехоплювати розмови й повідомлення і злочинців, і пересічних осіб.

      Одначе той пристрій – лише маленьке гіменце порівняно з гнояркою після того, як коров’ячій череді згодували тонну проносного. Секретна розвідувальна програма PRISM, про яку випитував Гендерсон, була ледь не вершиною технологій збору даних. Вона передбачала можливість стеження за будь-якими користувачами, – і громадянами США, і особами поза межами країни, – використовуючи глобальну мережу інтернет. За допомогою PRISM АНБ отримувало дані електронної пошти; відео-, фото- та голосові повідомлення; передавані файли, паролі й особисту інформацію із соціальних мереж, як-от Facebook. У листопаді 2010 року обмеження з боку керівництва АНБ було скасовано й співробітники агентства почали обробляти дані телефонних дзвінків та інтернет-листування для перевірки активності іноземних розвідок. Система прослуховування давала змогу зводити дані про телефонні дзвінки в єдину схему з інформацією з відкритих, комерційних та інших джерел, інформацією страхових ідентифікаторів, банківських кодів, профілів Facebook, пасажирських списків на транспорті, списків виборчих дільниць. Збір міг поширюватися через знайомства від однієї людини до десяти чи двадцяти окремих гілок.

      – PRISM? – насмішкувато запитав Фостер. – Ти ж знаєш, що після зливу Сноудена35 нам ведеться несолодко. Особливо з цією програмою збору даних.

      – Усе буде лише в межах країни, – запевнив його Гендерсон. – Це до біса потрібно, інакше я б не телефонував. Ти ж знаєш.

      Голова Управління технічною розвідкою важко зітхнув і кілька секунд обдумував, що відповісти.

      – Подивлюся, що зможу зробити, – врешті сказав він.

      – Дякую.

      Гендерсон не наважувався першим закінчити розмову, вичікуючи на наступні слова Томаса Фостера. Упевненість у виконанні прохання була непохитною, залишалося тільки зробити так, аби борг не довелося сплачувати. Якщо все закінчиться добре, Фостер ще сам подякує йому за нагоду допомогти.

      – Надішли, кого саме слід прогнати.

      – Чудово, – стримано зрадів Гендерсон.

      – На зв’язку, – мовив Фостер і вимкнувся.

      Залишалося чекати.

      ЧАСТИНА 2

1Салерно, Італія. 31 серпня, 2015 рік

      Мелані стояла на пероні Stazione Salerno. Подолавши шлях літаком із Нью-Йорка до Рима, а звідти поїздом упродовж двох годин до Салерно, жінка сподівалася на незаплановану зустріч. Він не бачив її багато років, і ймовірність того, що повірить, була нікчемно малою, та жінка вирішила не відступатися.

      Вийшовши з вокзалу, американка опинилася на Piazza Vittorio Veneto. Там стояло безліч автобусів, що чекали на своїх туристів, які метушилися довкола з мапами в руках і фотоапаратами напоготові. Мелані відшукала припарковане біля узбіччя таксі – старезне та напіврозвалене, зі старанно затертими подряпинами на бампері й кутах капоту, колись яскраво-червоне Alfa Romeo. Вона наблизилася

35

3 червня 2013 року колишній працівник ЦРУ та АНБ США Едвард Джозеф Сноуден передав газетам The Guardian і The Washington Post засекречену інформацію про відстеження урядом США інформаційних систем багатьох країн світу, прослуховування та збір даних про громадян США й не тільки. Едварда Джозефа Сноудена було заочно звинувачено в шпигунстві й оголошено в міжнародний розшук. Зараз підозрюваний проживає в Росії, яка надала йому політичний притулок.