Мовою добра. Історії догляду і прощення. Крісті Вотсон

з артеріями». Раніше вважали, що у венах перебуває природний дух, а в артеріях – тваринний. У середньовіччі переважала думка, що артерії переносять духовну кров – життєву силу. Відтоді ми дізналися надзвичайно багато про артерії, але в історії завжди можна знайти дещицю правди. Вивчаючи артерії, Гален дійшов висновку, який і досі залишається актуальним: «Пожива корисна для всіх частин тіла тварини».

      Далі по коридору, праворуч від нас, розміщений лікарняний кінотеатр, у якому демонструють найновіші фільми для пацієнтів та їхніх рідних (вочевидь, для працівників також, але я ніколи не чула, щоб у когось із медперсоналу був час туди ходити). Благодійна організація оплачує спеціальне місце для медсестри, щоб вона могла заспокоїти пацієнтів або допомогти в разі надзвичайної ситуації. За кінотеатром розташована клініка репродуктивного здоров’я (там завжди багато народу, вільних місць для сидіння немає). Ми з Бетті йдемо далі, повз амбулаторію, де зібрався натовп навколо чоловіка в інвалідному візку. Той сидить із незапаленою сигаретою в роті і ще однією за вухом та голосно лається. У нього за спиною на стійці для крапельниці підвішено великий циліндр. Піниста прозора рідина стікає з нього в тонку білу трубку, схожу на пуповину, під᾿єднану до верхньої частини грудної клітки.

      – Майже прийшли, – кажу я.

      Ці люди, цей хаос – духовна кров лікарні.

      Розгалужені тонкі «артерії» і «вени», що ведуть до центру, – відділення невідкладної допомоги.

      Відділення невідкладної допомоги лякає. Воно нагадує нам, що життя крихке, – а що може бути страшнішим? Воно вчить нас, що ми вразливі і, незважаючи на всі наші зусилля, не зможемо передбачити, хто перечепиться об бордюр і зазнає катастрофічного крововиливу в мозок; у кого обвалиться стеля, спричинивши травматичну ампутацію кінцівки, перелом шиї або спини, смертельну втрату крові; хто проживе шістдесят років у шлюбі, поки його дружина не захворіє на деменцію і не поранить його. Хто опиниться не в тому місці і не в той час: чоловік, якому підліток із банди встромить ножа в груди, або вагітна жінка, яку вдарять у живіт.

      Проте у відділенні невідкладної допомоги є щось красиве: єдність, у якій забуваються всі конфлікти. Медсестра невідкладної допомоги не може спати на ходу. Щодня вона гостро сприймає й аналізує, проживаючи по-справжньому. Але моя рука завжди тремтить, коли я відчиняю двері – після стількох років роботи медсестрою. Я ніколи не працювала саме у відділенні НД, хоч і проводила там багато часу на посаді медсестри-реаніматолога. Сестринська справа вимагає гнучкості, вміння пристосовуватись і спрямовувати енергію в потрібному напрямку для пацієнтів і колег, навіть якщо цей напрямок для вас незнайомий. Хай там як, я боюся відділення НД. На відміну від працівників їдальні, які викликали реанімаційну бригаду для Бетті, тут телефонують 2222 в екстрених ситуаціях або коли травму повинні оглянути фахівці.

      Невідкладна допомога непередбачувана. Однак є певні закономірності в переміщенні хворих. Протягом тижня