Екзорцист. Вільям Пітер Блетті

приймаючи замовлення й пригощаючи гостей; коли ж обійшла всіх присутніх, дехто вже встиг поміняти розмовників, за винятком Даєра й астронавта, що, здається, відчували взаємну симпатію.

      – Ні, якщо чесно, то я зовсім не священик, – почула Кріс, як із вельми серйозним виглядом промовляв Даєр, поклавши руку на плече астронавта, що аж заходився реготом. – Насправді я страшенно крутий рабин-авангардист.

      Кріс саме обмінювалася спогадами про Москву з Клірі, коли з кухні долинув знайомий пронизливий і сердитий голос.

      О Господи Ісусе! Берк!

      Він покривав когось непристойними лайками.

      Кріс перепросилася й квапливо рушила до кухні, де Карла агресивно атакував Деннінґз, тоді як Шерон робила марні спроби його вгамувати.

      – Берку! – вигукнула Кріс. – Припини негайно!

      Режисер і далі лютував, не звертаючи на неї уваги, кутики його губ пінилися слиною, тоді як Карл склав на грудях руки і з флегматичним виразом обличчя притулився до зливальниці, не кліпаючи очима й мовчки дивлячись на Деннінґза.

      – Карле! – зронила Кріс. – Іди звідси, чуєш? Геть! Невже ти не бачиш, який він?

      Але швейцарець не зрушив із місця, аж поки Кріс не почала силою штовхати його до дверей.

      – Нацистська свиня-я-я! – гаркнув у спину Карлові Деннінґз, а тоді добродушно глянув на Кріс і лагідно запитав, потираючи руки: – То що там нині на десерт?

      – Десерт?

      Кріс легенько вдарила себе по чолу долонею.

      – Ну, бо я ж голодний, – ображено заскиглив Деннінґз.

      Кріс повернулася до Шерон і звеліла:

      – Нагодуй його! Я мушу покласти в ліжко Реґану. І заради Бога, Берку, чи можеш ти нормально поводитися, чорт забирай? Там є священики!

      Деннінґз звів докупи брови, а його очі раптово зблиснули непідробним інтересом.

      – О, то ти теж це помітила? – запитав він без жодного лукавства.

      Кріс звела голову, ледь чутно мовила:

      – З мене досить! – і вийшла з кухні геть.

      Вона спустилася до дитячої кімнати в підвалі, де Реґана провела цілий день, і застала її над «Дошкою Віджа». Донька була понура, неуважна, заглиблена у свої думки. «Ну, принаймні вона не надто збуджена», – зміркувала Кріс. Сподіваючись розважити її, Кріс повела дівчинку до вітальні й почала знайомити з гостями.

      – Ой, яка ж вона солоденька! – вигукнула дружина сенатора. Реґана поводилася з усіма на диво привітно, за винятком місіс Перрін, до якої ані озвалась, ані подала руки. Але ясновидиця перевела все на жарт:

      – Знає, що я несправжня. – І підморгнула до Кріс. А потім із допитливим виглядом дослідниці схопила дівчинку за руку й легенько стиснула її, мовби намацуючи пульс. Реґана швидко випручалась і люто зиркнула на неї.

      – Ой лишенько, вона, мабуть, дуже втомилася, – недбало мовила місіс Перрін, проте й далі з незрозумілою зацікавленістю спостерігала за Реґаною.

      – Вона трохи нездужає, – вибачливо пробурмотіла Кріс. Тоді глянула на дочку. – Так, рибонько?

      Дівчинка мовчала, втупившись у підлогу.

      Реґану не встигли познайомити хіба