Ось я. Джонатан Сафран Фоєр

зі мною, гримаєш на дітей, але дозволяєш своєму батькові витирати об тебе ноги. Ти не писав мені Листа п’ятниці років із десять, однак увесь свій вільний час проводиш у роботі над чимось, що любиш, але не поділишся ні з ким, а потім ти пишеш ті повідомлення, які, як ти кажеш, нічого не значать. Я обійшла сім кіл навколо тебе на нашому весіллі[30]. А тепер я навіть знайти тебе не можу.

      – У мене нема коханки.

      – Нема?

      – Нема.

      Вона заплакала.

      – Я обмінювався жахливо неприйнятними повідомленнями з людиною по роботі.

      – Акторка.

      – Ні.

      – Хто тоді?

      – Хіба це має значення?

      – Якщо має для мене, значить має.

      – Це одна з режисерок.

      – Вона носить моє ім’я?

      – Ні.

      – Це рудоволоса жінка?

      – Ні.

      – Знаєш, мені все одно.

      – Добре. Так і має бути. Нема підстав…

      – Як це почалося?

      – Просто… розвивалося. Як це буває. І це стало…

      – Мені байдуже.

      – Це не переросло в щось більше, ніж слова.

      – Як довго?

      – Я не знаю.

      – Звичайно знаєш.

      – Може місяці чотири.

      – Тобто ти просиш мене повірити, що протягом чотирьох місяців обмінювався повідомленнями відверто сексуального характеру з кимось, хто працює з тобою щодня, і це жодного разу не призвело до чогось фізичного?

      – Я не прошу повірити мені. Я кажу правду.

      – Найсумніше те, що я тобі вірю.

      – Це не сумно. Це – надія.

      – Ні, сумно. Ти – єдина людина, яку я знаю чи уявляю, що могла б написати такі браві слова та при цьому жити таким тихим, непримітним життям. Я справді вірю, що ти міг переписуватися з кимось; що ти хочеш лизати її зад (і цим блефом ти спровокував її на відповідь), а тоді щодня сидіти поряд із нею протягом усіх чотирьох місяців і навіть не дозволити собі подолати рукою необхідні п’ятнадцять сантиметрів вгору її стегном. І так і не знайти в собі сміливості. І ти навіть не послав би їй якийсь сигнал, що вона може спокійно брати ініціативу в свої руки, зважаючи на твоє боягузтво, і покласти свою руку тобі на стегно. Подумай про знаки, які ти, напевне, посилав їй, змушуючи її мокріти, але не торкатися тебе.

      – Ти зайшла занадто далеко, Джуліє.

      – Занадто далеко? Ти серйозно? Ти в цій кімнаті – єдина людина, яка не знає, що означає «занадто далеко».

      – Я знаю, що зайшов занадто далеко в тому, що я писав.

      – Я тобі кажу про те, що в житті ти не дійшов достатньо далеко.

      – Що це взагалі означає? Ти хочеш, щоб у мене була коханка?

      – Ні, я хочу, щоб ти писав мені листи в шабат. Але якщо ти збираєшся писати порнографічні повідомлення комусь іншому, тоді так, я хочу, щоб у тебе з’явилася коханка. Бо тоді я зможу тебе поважати.

      – Я не бачу в цьому ніякого сенсу.

      – А я ще й як бачу. Я б тебе почала поважати значно більше, якби ти її відтрахав. І це б мені довело одну річ, в яку мені все важче й важче повірити.

      – А саме?

      – Що ти – жива людина.

      – Ти не віриш, що я – людина?

      – Я

30

За традицією, єврейська наречена обходить сім кіл навколо свого чоловіка. Саме ця кількість бере початок від біблійського концепту, що число сім означає завершеність або бездоганність.