Норма. Софі Оксанен

коліна. Повз неї пролетіли слова про складні часи та конче необхідні заходи. Рішення, яке стосувалося Норми Росс, було прийняте вже давно, приймаючи до уваги загальну думку. Слова повторювалися знову і знову, немовби хотіли наголосити на тому, що між розірванням робочих відносин і трагедією немає жодного зв’язку. Перед розмовою Нормі дали карточку з номером кризового центру. Ідея про психотерапію, пов’язану з її проблемою, була просто смішною, але вона проковтнула застрягле в горлі хихикання.

      Винятковим на цьому робочому місці було те, що в базі клієнтів було багато людей зі слабким зором і не треба було думати про їхній погляд. Собаки-поводирі були добре навчені, і їхня увага була повністю сконцентрована на хазяїні, як і у всіх тварин зазвичай. Вентиляція у будівлі була хорошою, оновленою. Норма вірила, що зможе утримати секретарську роботу, бо, загартувавшись досвідом попереднього звільнення, вона навчилася ухилятися від найгірших рифів: службових романів та надмірної соціальності, втручання у внутрішні війни та критики керівництва. Вона могла вже зав’язати відносини, які були майже загорнуті в дружньоподібну обкладинку: вона ходила в театр та інші заклади відпочинку аби здаватися звичайною.

      «Тут можна було б і залишитися», – казала Норма мамі. У неї в резюме у стислому вигляді пробігав весь тягар минулих місць роботи, хоча тоді вони були необхідні у кризові часи. Отримання роботи у центрі для незрячих «Нековаммайнен» було великою вдачею.

      Начальник капав причини звільнення досить продумано. Голос його став сильнішим, коли він помітив у Норми сухі очі. Звільнення було її власною провиною: упертість та розбещення моралі робочого колективу, сіяння бунтарства в моменти, коли позиція мала бути зовсім іншою. Норма Росс постійно запізнювалася та, не зважаючи на попередження, її зухвала поведінка останнім часом навіть посилювалася. Вона нічого того не заперечувала, а лише непомітно крутила своє волосся, яке всмоктало пригнічення інших людей та під час переговорів про співпрацю стало трохи жорсткішим. Воно ставало поперемінно то незручним для підрізання колючим дротом, то конопляною мотузкою, і було причиною її запізнювання кожного ранку та розтягнення обідньої перерви. Також їхня вага зросла, немов вони вже були готові захищати її на війні. Ці проблеми вже почали впливати на зап’ястки, тому вона придумала собі жалітися на синдром постійної розтяжки. А потім прийшла смерть мами.

      Начальник чекав на природню лють, нестабільну поведінку, яка б проілюструвала причини звільнення та заспокоїла б його совість. Норма відчула, як кутикули волосся відкриваються, наче у гарячому душі, але заборонила собі задовольнити очікування чоловіка. Скроні і лоб його були дуже шкірястими, так що можна було ткнути туди ложкою та вона б там і залишилася. Сальні залози працювали дуже старанно весь день, і настільний вентилятор не міг поліпшити його стану. Норма встала, щоб піти, взяла зі столу ручку начальника та написала у фірмовий блокнот: «Ducray Sabal»[2].

      – Це допоможе із проблемним

2

Марка шампуню для жирного волосся.