Норма. Софі Оксанен

сумною.

      – Тобто сумною?

      – Маріон прийняла це за своєрідне прощання.

      – З чого вона це взяла?

      – З різних дрібниць у жестах і словах. Аніта попросила Маріон приглянути за тобою, якщо з нею станеться щось погане.

      Тепло його тіла піднялося на скронях та кінчиках волосся. Брехня була яскравою.

      – У перукарні залишилися деякі речі Аніти. Думаю, ти хотіла б якось прийти їх забрати.

      Брязкіт трамваю наближався, і Норма підвелася з лавки. Чи то їй здалося, чи то тон чоловіка і справді змінився, але Норма не знайшла потрібних слів відразу, а потім вона зрозуміла, що він почав звучати по-батьківськи. Ламберт схопив її сумку з покупками швидше, ніж вона встигла йому завадити.

      – Це не слушний момент, – сказав Ламберт, – але я повинен все ж таки це сказати, оскільки ти очевидно не знаєш…

      Трамвай зупинився. Двері відчинилися.

      – Рейо помер під час аварії човна у Тайланді. Це було давно. Він був мені як брат і я можу багато чого розповісти про нього. Наша родина готова всіляко тобі допомагати. Ми завжди піклуємося про своїх.

      Норма сиділа в трамваї до тих пір, поки він не зробив круг і не повернувся знову в район Калліо. Ламберт не брехав про батька. Новина не пробудила в Нормі ніяких почуттів, так само, як і не турбувало її те, що вона була на тій самій зупинці. По шкірі бігали мурашки, але це було не через Рейо, а через бажання, яке заклав Ламберт перед тим, як вона сіла в трамвай. Тільки зараз вона згадала, що цей чоловік ще не розповів, на які саме сумні речі він натякав біля воріт кладовища, і тут раптом вона зрозуміла, що шукала докази якихось зв’язків між ним та мамою не в тому десятилітті.

      Ноутбук. Там може щось бути. Вона до того не розуміла, що Ламберт був частиною маминого життя останнім часом також.

      Погляд Ламберта був приклеєний до екрана. Він знову крутив той самий запис з камери безпеки клініки у Банкоку. Той, де Аніта проникла у в’язницю, і на якому вона завела закуту у наручники дівчину. Відео було зроблене у закритому приміщенні і було чітко видно, що в руках її була камера і вона записувала розмову.

      – Виключи його вже, – сказала Алла. – Ти не побачиш нічого нового.

      – В якому, чорт забирай, місці та дідькова камера? – Ламберт перекручував запис. – Бос Аніти знає, що її викрили і вона померла. Чому на це немає ніякої реакції?

      Алла дивилася на дітей, які гралися у дворі з Любою, та накладала на губи новий шар блиску. Ці шари утворювали хвилі, які залишали навколо губ точкові зморшки. Двоє із людей Ламберта стояли біля гномів у готовності перевіряти кожний рух та звук, навіжену їзду хлопців, які розносять рекламу, стрижку газонів, п’яні крики сусідів, які тільки-но вийшли з сауни по той бік паркану. Відразу після нещасного випадку з Анітою Алла зажадала собі охорону і вже нікуди не виходила сама. Авто забронювали, а безпеку будинку оновили. Такі міри її заспокоювали, хоча і не до кінця.

      – Якщо росіяни все наплутали…

      Ламберт зупинився, коли Алла підняла