Норма. Софі Оксанен

їй з собою «Шалімар». Тільки вона знала, як мама прокинулася в лікарні після пологів від запаху бергамоту та лимону і раптово зрозуміла, що все складеться добре, що вони впораються навіть тоді, коли робитимуть це удвох, і їм не потрібен ані Рейо, ані хто-небуть інший.

      Пізніше мама впізнала той самий запах у сільській аптеці і, не звернувши увагу на ціну, купила парфуми. Це був запах найбільшого повороту в її житті. Норма закурила цигарку. Вона сама дозволила тітці заплутати місце злочину. Помітивши, що думає про мамину оселю як про місце злочину, вона здригнулася і так само інстинктивно відмахнула волосся, наче хотіла змахнути цю думку. Вона силоміць намагалася знайти раціональне обґрунтування неньчиному вчинкові і хотіла бачити сумніви, де їх не було. Скоріш за все природним поясненням була спроба Макса Ламберта наблизитися до неї.

      Норма відкрила кришку маминого ноутбуку і відразу її закрила. В комп’ютері нічого з її молодості бути не могло, і пошук був би просто копанням у минулому. Вона зберігала фотоальбоми часів юності у шафі, а зараз полиця була порожньою. Нарешті, альбом знайшовся на нічному столику, причому на раніше заповнених сторінках виділялися порожнини. Марґіт і сюди приспіла першою. За тітчиним свідченням, мама не залишила листа, і Норма повірила, хоча тепер вона не розуміла, навіщо. Мама не розповіла Марґіт про своє звільнення та нову роботу. Марґіт не знала власну сестру так, як Норма. Вона не змогла б шукати у правильному місці, і Нормі почало здаватися, що тітка супроводжувала апатичну племінницю заради знищення доказів, які стосувалися Ламберта. Норма була близькою до того, щоб подзвонити їй та випитати про зниклі фотографії. Схопилася за трубку, але передумала, і поклала її знову до сумки. У тітки було право забрати деякі світлини, і гнів був безпідставним. На Марґіт був великий тягар, пов’язаний із проведенням похорону та організацією оренди квартири ще на червень та липень, аби не поспішати із її звільненням, та у жінки було, де ночувати у разі Норминого бажання, щоб та підмінила її на довше.

      Норма поклала комп’ютер у сумку разом із знайденими на столі кодами доступу до банківських рахунків, запалила нову цигарку і почала переглядати альбом. Тітка забрала світлини, на яких біля мами були бабуся і сама вона, та залишила сумісні фото Хелени й мами молодими та Хелени з її дітьми на руках. Маріон підлітком була дуже схожа на свою матір у молодості. Божевілля настигло мамину подругу пізніше. На фото у Хелени був прямий погляд та мила посмішка. Норма перегорнула сторінку, де виступила остання прогалина. Вона вже піднялася, коли в очі кинулася фотографія, де дві пари проводили радісний літній день: тітка та Рейо Росс дивилися в камеру, обпершись один на одного. Біля них стояла молодша версія чоловіка, котрого вона сьогодні зустріла, який оповив Хелену своїми руками. Під цим фото було моментальне фото, зроблене на «Полароїд». Там вже старіша версія того самого чоловіка посміхалася разом з Маріон і тримала на руках немовля. На зворотній стороні звивистим почерком був написаний текст.