Норма. Софі Оксанен

швидко, що мало не змусили зустрічних людей вивертатися, собак – піднімати свої носи, а жінок – тримати міцніше свої сумочки.

      Це був епізод, який чудово підійшов би до комедійного шоу літнього вечора і викликав би сміх аудиторії, якби тільки настирлива поведінка чоловіка не почала б здаватися переслідуванням. Норма не розуміла, чого він хотів. У Ламберта не могло бути ніяких справ до неї. У мами вдома вона не знайшла нічого, що пояснило би його інтерес до неї. Тому її волосся закликало поспішати, бо воно хотіло втекти від нього. Вони підходили до пам’ятника матері-трудівниці, потім до вулиці Стуренкату. Норма намагалася почути, чи не наближається трамвай, у який можна було б стрибнути. Може, це було стосовно її батька? Якщо Рейо Росс чув про смерть її матері, то чому він вибрав своїм посланцем зовсім незнайому Нормі людину – колишнього чоловіка Хелени? Навіщо взагалі він захотів би з нею зв’язатися?

      Спека зовсім перекрила дихання, і вона вже не могла більше прискорювати свій хід. Вона притулилася до краю трамвайної зупинки та перевела дух. Почуття було важким, волосся відступило зі скронь і стало в’юнким. Вона заштовхнула свій подвійний хвостик під плаття.

      – Я думав, що ти живеш на вулиці Ваасанкату, поверхом вище Аніти. Чи нижче? У Аніти був гарний дім, – сказав Ламберт.

      Спека зробила частину сорочки на його грудях липкою. Хекання, промоклий від поту одяг та поспіх до зупинки в одному такті зробили так, що вони виглядали, наче батько й дочка, які запізнювалися на сімейний вечір і їхнім завданням було принести випивку. Молода пара, що прийшла на зупинку і чекала на трамвай, не побачила нічого смішного, та й інша пара, котра пройшла повз зупинки скандинавською ходьбою, не дивилася на них скоса. Вирівнявши своє дихання, Норма зрозуміла, що сказав Ламберт: він був у мами вдома.

      – Я думала, що ви були лише друзями дитинства.

      – І дитинства також.

      Ламберт дістав невелику коробку сигар і запропонував їй. Норма похитала головою та подивилася на розклад руху. Наступний через вісім хвилин. Таксі приїхало б швидше, вона вмить набрала номер. Але все ж таки не подзвонила. Телефон повернувся до сумочки. Чого йому треба?

      – Це ж стосується батька, так?

      Лоб Ламберта напружився.

      – Будьте добрі, залиште мене в спокої. Такі привітання можете передати йому, – сказала Норма.

      Мама сказала б те саме. Нічого особистого. Якнайбільше нейтральності, як можна ввічливіше. Мамині фрази вилітали самі по собі і Нормі, очевидно, вдалося вибити Ламберта з колії, причому досить влучно, і вона самовдоволено вирівняла спину. А чого той чоловік від неї очікував? Думав, що вона кинеться щось беззв’язно гомоніти або запропонує випити святкового шампанського?

      – Рейо дуже засмучений через те, що у вас такі відносини. Він дуже за тобою скучив.

      Норма закусила губу і встигла проковтнути запитання, про яке не хотіла думати. Воно просто пролетіло в голові. Яким був батько? Той чоловік знав, а вона – ні. Вона вже не може отримати від