Біла принцеса. Філіппа Ґреґорі

категорично заявила я.

      – Ти однаково це зробиш у першу ніч після нашого весілля. То чом не зробити цього тепер – яка різниця?

      – Бо це вкриє мене ганьбою! – вигукнула я. – Ви хочете зробити це в кімнатах моєї матері, коли мої сестри стоять лише на відстані однієї сходинки за цими дверима, у власному палаці моєї матері, до нашого весілля, щоб зганьбити мене!

      Він холодно всміхнувся.

      – Я не думаю, що ти маєш досить честі, аби її захищати, чи не так, Елізабет? І будь ласка, не бійся, що я відкрию, що ти не дівчина. Я втратив лік тій кількості людей, які мені писали й повідомляли, що ти коханка Ричарда. І тим, які завдавали собі клопоту приїхати з Англії й розповідали, що бачили, як ти прогулювалася з ним у садах, як він щоночі приходив до твоєї кімнати, що ти була фрейліною його дружини, але весь свій час перебувала в його ліжку. І було багато таких, котрі казали, що вона померла від отруєння і що це ти вкинула отруту в її склянку. Італійський порошок твоєї матері знайшов собі ще одну жертву. Ріверси елегантно здолали ще одну перешкоду.

      Я була така нажахана, що майже втратила спроможність говорити.

      – Я ніколи, ніколи не завдала б шкоди королеві Анні.

      Він стенув плечима, так ніби не мало ніякого значення, була я чи не була царевбивцею.

      – Кому це тепер потрібно? Думаю, ми обоє натворили справ, про які нам не хочеться згадувати. Вона мертва, й він мертвий, твої брати мертві, а ти заручена зі мною!

      – Мої брати! – вигукнула я, несподівано напруживши свою увагу.

      – Вони мертві. Не залишилося нікого, крім нас.

      – Звідки ви знаєте?

      – Я знаю. Ну ж бо, нахилися ближче до мене.

      – Ви говорите про моїх мертвих братів і ви хочете зганьбити мене?

      Я ледве могла говорити, я задихалася від емоцій.

      Він відхилився назад і засміявся, ніби мої слова й справді розвеселили його.

      – Справді. Як можу я зганьбити таку дівчину, як ти? Твоя репутація випереджає тебе на милі. Ти вже давно остаточно зганьблена. Я думав про тебе протягом останнього року не більше, аніж думають про злочинну хвойду.

      Я задихалася, коли він ображав мене, міцно тримаючи за талію і притискаючи мене до своїх гострих колін, як ото притискають дитину, ласкаючи її супроти її волі.

      – Ви не можете бажати мене. Ви знаєте, що я не хочу вас.

      – Це правда. Я не дуже люблю зіпсоване м’ясо, мені не потрібне те, що залишив по собі інший чоловік. А надто мені не потрібне те, що залишилося від мерця. Думка про Ричарда-узурпатора, який облапує тебе, а ти лащишся до нього, викликає в мене глибоку огиду.

      – Тоді відпустіть мене! – закричала я і смикнулася геть, але він тримав мене міцно.

      – Ні. Бо, як ти знаєш, я повинен одружитися з тобою; твоя відьма-мати наполягає на цьому. Парламент наполягає на цьому. Але я повинен знати, чи ти спроможна народити дитину. Я повинен знати, який товар мені підсунули. Оскільки мене змушують одружитися з тобою, я наполягаю, щоб моя дружина могла народжувати дітей. Нам потрібен принц із династії Тюдорів. Ми втратимо все, якщо з’ясується,