Не судилось. Михайло Старицький

дiвка вийти, — так матiнка не пускає!

      Ой i зiйшла зiрка, усе поле освiтила,

      Ох i вийшла дiвка, козаченька звеселила.

      Параска. Коли б сьогоднi панич Михайло прийшов, та з гармонiєю: от би весело було! Як вiн гра славно!

      2-а дiвчина. Е, дiждешся! Уже його, може, тижнiв зо два i в вiчi нiхто тут не бачив.

      1-а дiвчина. Чого вiн справдi перестав ходити? То було що божого дня, а то — як одрiзав.

      Прiська. Чого? Хiба не знаєш? У Дзвонарiвни застряв, — i днює й ночує.

      Параска. Чого ж панич до неї ходить?

      Прiська. Чи тебе мама не п'яною привела? Дивiться, люде добрi, яка маненька, наче з капусти вискочила.

      Усi смiються.

      Не дивно, якби парубок ходив, ну — сватати дума; а паничевi — звiсно чого…

      Параска. Чого ж?

      Прiська. Тю на тебе! Та вона — навiки дурна!

      Смiх.

      Пашка (сидiла трохи подаль, за остатнiми фразами зверта увагу). Чого плещеш? Чого славу пускаєш? Вiд кого ти чула? Що ти знаєш?

      Прiська. Аннушка казала.

      Пашка. Така ж, певно, мерзенна плетуха, як i ти?

      Прiська. Та ти не дуже-то!

      Пашка. Та й ти дивись, щоб тобi Дмитро не повернув потилицi наперед. Совiстi не маєш, оббрiхувати дарма бiдну дiвчину, та ще сироту!

      Параска. Та то вона з заздростi: досадно, що за нею такий гарний панич не впада.

      Прiська. Подавись ти ним тричi! (Вiдходить далi).

      Деякi. Та годi вам сваритись!

      1-а дiвчина. Про кого се рiч? Про яку дiвчину?

      Пашка. Про Катрю Дзвонарiвну. В неї, сердешної, мати слаба, так панич з лiкарем Павлом навiдують її i керують, а вона, з доброго дива, он як паскудить!

      2-а дiвчина. Грiха не мають!

      Пашка. Довго ославити! У дiвки, може, тiльки й посагу того, що честь.

      1-а дiвчина. Та Катря ж, здається, заручена з Дмитром Ковбанем?

      Пашка. Нi, вона, певно, за його не пiде.

      Параска. Чому? Вiн такий славний!

      Пашка. Мало хто не хороший? Може, iнодi чоловiк би себе надвоє розiрвав, щоб того щастя-кохання добутись, а як нема долi, не судилося — то й ковтай тiльки нишком сльози!

      Вихід II

      Тi ж, Євстрат, Панас i iншi парубки. Парубки виходять до дiвчат, здоровкаються гуртом i попарно.

      Парубки. Здоровi!

      Дiвчата. Здоровi! Чого пiзно?

      Другi дiвчата. Де вас чорти носили? Уже по других вулицях тини пiдпираєте?

      Парубки. Атож!

      Деякi парубки. Думаєте, що кращих не знайдемо?

      Дiвчата. Куди вам, гирявi!

      Євстрат. Куриного товару кiльки хоч!

      Панас. Дешевий!

      Дiвчата. Ех, ви, голодранцi!

      Смiх.

      Деякi паруються i одходять далi, а то на одшибi сiдають на кручi; деякi на переднiм кону, коло млина. Картиннi грона. Ближче всiх на кону Пашка, 1-а дiвчина, Панас i Євстрат.

      Вихід III

      Дмитро, Панас, Євстрат, парубки i дiвчата.

      Дмитро (виходить тихо i озира дiвчат, шукаючи когось). Нема. I сьогоднi не вийшла, а