Чому не Еванс?. Агата Кристи

щасливий і в нормальному психічному стані?

      – О, безперечно. Алекс завжди був таким бадьорим.

      – Тож, наскільки вам відомо, нічого такого він не планував?

      – О, впевнена, що ні. Брат дуже чекав на цю подорож.

      – Чи були в його житті останнім часом фінансові або інші складнощі?

      – Ну, не можу сказати напевне, – відповіла місіс Кейман. – Розумієте, він щойно повернувся, а до того ми не бачилися десять років, і Алекс не з тих, хто пише багато листів. Але в Лондоні водив мене на обіди і в театри, а один чи два рази подарував щось і був завжди в такому хорошому настрої, що, імовірно, особливих проблем у нього не було.

      – А чим займався ваш брат, місіс Кейман?

      Жінка, здавалося, трохи знітилася.

      – Ну, точно не скажу. Розвідування – так він це називав. Дуже рідко бував у Англії.

      – І вам не відомі причини, з яких він міг би захотіти накласти на себе руки?

      – О, ні. Не можу повірити, що Алекс зробив би таке. Найімовірніше, це нещасний випадок.

      – А як ви пояснили б те, що у вашого брата не було багажу? Навіть наплічника.

      – Він не носив наплічника. Планував через день надсилати посилки. Одну відправив собі напередодні від’їзду. Там були його речі для сну та пара шкарпеток. Тільки-от в адресі він написав «Дербішир» замість «Денбішир», тому пакунок дістався сюди лише сьогодні.

      – А! Тепер загадковий момент з’ясовано!

      Далі місіс Кейман пояснила, як її знайшли через фотографів, чиї імена були на світлині, яку мав при собі Алекс. Вона приїхала до Марчболта зі своїм чоловіком й одразу впізнала в загиблому брата.

      На цих словах жінка голосно схлипнула й почала плакати.

      Слідчий сказав їй кілька втішних слів і відпустив.

      Потім він звернувся до присяжних. Їхнє завдання полягало в тому, щоб визначити, як помер чоловік. На щастя, справа здавалася досить простою. Не існувало причин вважати, що містер Прітчард був стурбований чи пригнічений, чи в такому психічному стані, що міг би вбити себе. Навпаки, він мав здоровий вигляд, гарний настрій і збирався насолодитися відпусткою. На жаль, річ була в тому, що, коли з моря підіймається туман, стежка стає небезпечною, і, можливо, вони погодяться з ним, що настав час щось із цим зробити.

      Присяжні швидко оголосили вердикт:

      «Ми вважаємо, що причиною загибелі Алекса Прітчарда став нещасний випадок, і хочемо додати коментар: міська рада, на нашу думку, мусить негайно вжити заходів і поставити паркан чи поруччя з боку моря на тій ділянці стежки, де вона огинає прірву».

      Слідчий задоволено кивнув.

      Справу було закрито.

      Розділ п’ятий. Містер і місіс Кейман

      Повернувшись додому, в будинок вікарія, Боббі зрозумів, що смерть Алекса Прітчарда ще його переслідує. Йому повідомили, що містер та місіс Кейман хотіли з ним зустрітися, зараз вони в кабінеті його батька. Боббі пройшов туди й побачив, що батько відважно веде повноцінну розмову, без особливого, щоправда, задоволення.

      – А! – сказав він із відтінком полегшення. – От і Боббі.

      Містер