Чому не Еванс?. Агата Кристи

перші хвилини молодикові здалося, що це сон. Тисяча на рік! Він уважніше перечитав листа. Там зазначалося, що перевагу віддають колишнім військовим флоту, й натякалося, що кандидатуру Боббі хтось порекомендував (хто, не уточнювалося). Відповіді від нього очікували негайно, і він мав бути готовий вирушити до Буенос-Айреса протягом тижня.

      – Хай йому чорт! – не стримався Боббі.

      – Боббі!

      – Пробач, тату, забув, що ти тут.

      Містер Джонс прокашлявся.

      – Хотів би нагадати тобі…

      Цієї нотації, найімовірніше, довгої, слід було за будь-яку ціну уникнути. Боббі легко вдалося досягнути цього, оголосивши:

      – Мені пропонують тисячу на рік.

      Вікарій стояв, роззявивши рота, бо на мить йому забракло слів.

      «Це збило його з наміченого шляху», – задоволено подумав син.

      – Любий Боббі, я правильно зрозумів: хтось пропонує тобі тисячу на рік? Тисячу?

      – В яблучко, тату, – мовив Боббі.

      – Не може бути, – сказав вікарій.

      Боббі не образився на таку наївну недовірливість. Його власна оцінка вартості своїх умінь не надто відрізнялася від батькової.

      – Вони там, певно, зовсім подуріли, – бадьоро погодився він.

      – І хто ці люди?

      Молодик передав листа батькові. Вікарій, намацавши тремтливими руками пенсне, підозріло витріщився на написане, та все-таки спромігся уважно прочитати. Навіть двічі.

      – Неймовірно, – нарешті видобув він. – Просто неймовірно.

      – Божевільні, – промовив Боббі.

      – О! Хлопчику! – прорік його батько. – Як не крути, прекрасно бути англійцем. Чесність. Ось за що ми боремося. Завдяки флоту наші ідеали знані в усьому світі. Ах, англійські традиції! Ця південноамериканська контора побачила цінність молодого чоловіка, чесність якого лишиться непохитною, а відданість гарантованою. З англійцем завжди можна бути певним, що він гратиме…

      – За правилами, – закінчив Боббі.

      Вікарій недовірливо глянув на сина. Хотів був продовжити далі, та щось у тоні Боббі здалося йому нещирим.

      А втім, молодик говорив з усією серйозністю.

      – І все ж таки, тату, – промовив він, – чому саме я?

      – Тобто як це чому саме ти?

      – В Англії повнісінько англійців, – відказав Боббі. – Душевних парубків, справжніх джентльменів. Чому з них усіх обрали мене?

      – Можливо, тебе порекомендував твій колишній командир.

      – Так, мабуть, – відповів Боббі невпевнено. – Але яка різниця. Я в кожному разі не можу прийняти цю пропозицію.

      – Не можеш? Хлопчику мій, та що ти таке кажеш?

      – Ну, розумієш, я вже домовився з Беджером.

      – З Беджером? З Беджером Бідоном. Нісенітниця, любий мій Боббі. Це ж серйозна пропозиція.

      – Так, визнаю, відмовлятися буде важкувато, – мовив син, зітхнувши.

      – Усі твої дитячі домовленості з Бідоном тепер не рахуються.

      – А я кажу, що рахуються.

      – Цей хлопчина Бідон геть безвідповідальний.