Название | Вечір з кіно ІІ. Путівник по світу кіно |
---|---|
Автор произведения | Олег Яськів |
Жанр | Кинематограф, театр |
Серия | |
Издательство | Кинематограф, театр |
Год выпуска | 2021 |
isbn | 978-966-03-9544-2 |
Звичайно, цей фільм буде краще дивитися «підготовленому» глядачеві. Але навіть якщо це стане вашим першим знайомством зі світом Ван Гога й ви подужаєте цей фільм, то можна буде вважати, що ви успішно пройшли подвійну ініціацію: у складний світ генія та не менш складний світ серйозного кіно.
Венецiйський купець
(режисер Майкл Редфорд, Великобританія – США, 2004)
Зорі близько. Варто лише піднести очі й відпустити буденні турботи. Опинися наодинці з часом.
Візьми за руку того, кого любиш. І небо опуститься ближче. Ти побачиш траєкторії проминулих доль, немов сліди релятивістських атомів, які розлітаються в пересиченій парою камері. Ці релікти чужих життів підкажуть тобі справжній вимір вічності, у якому почуття та пристрасті – константи у рівнянні її рівноваги. Хтось, обдарований здатністю дивитися крізь час, візьме з нього похідну й опише часткові рішення для твого життя. Залишається лише побачити їх, повірити й прийняти.
Шекспір, хоч і поет, насправді став для людства математиком доль. Стриманим у поезії, але незмірним у пізнанні вчинків та характерів. Це справжній дар – мати настільки універсального автора, який розгортається в щораз новому вимірі для кожного покоління. У своїх кращих п’єсах він і справді співрозмірний простору й суголосний часу. Завжди сучасник.
Однак вдала проекція його слова і дії на кіноекран, як і на життєву практику кожного – насправді рідкісна вдача. Шекспір значно легший для театру чи навіть опери, ніж для кіно. Серед численних екранізацій його творів є лише декілька, у яких під дією розтинів кінопером найглибші прояви душі людської вириваються на екран.
«Венеційський купець» британського режисера Майкла Редфорда – один із кращих серед них. Один з обов’язкових для знайомства з творчістю Шекспіра.
У цьому фільмі слова поета сяють не згірше за зорі, які здаються ближчими, ніж завжди, а ідеї осідають підказками ангелів на наші притомлені плечі.
Ми знаємо, що любов сусідить із ненавистю. Ми інтуїтивно відчуваємо, що прощення й доброта заховані близько. Однак щоб дотягнутися до них, нам потрібна допомога. Наприклад – відкритися слову Шекспіра, який талантом своїм звільнить істину з темниці людської байдужості. І тоді фільм «Венеційський купець» перетворюється на філософський герць між добром і злом. Стає величною фрескою людської величі й ницості, де фарбами слугують пристрасті та почуття.
Цей фільм – саме той приклад, коли мистецтво підноситься над реальністю й возвеличує її силою розуму. А достовірність дійства перевершує можливості дійсності.
Багатошаровість