Наприкінці приходить смерть. Агата Кристи

клопоту – і ти це чудово знаєш… Я віддана вам усім. Я ніколи нічого не переказую, якщо тільки мені не здається, що це мій обов’язок…

      – Я просто дражнив бабусю, та й усе, – заходився виправдовуватись Іпі. – Так батькові і перекажу. Він зрозуміє, що я не міг сказати цього всерйоз.

      Юнак різко кивнув Генет і вийшов із покою.

      Вона провела його поглядом і сказала Ісі:

      – Хороший хлопчина, і вже такий дорослий. І як сміливо він говорить!

      Друга жінка відрізала:

      – Його слова небезпечні. Не подобається мені, які ідеї народжуються в його голові. Мій син занадто йому потурає.

      – А хто б не потурав? Він такий красивий, гарний хлопчик.

      – Краса має бути у вчинках, – рішуче відказала Іса.

      Кілька секунд вона мовчала, а потім повільно промовила:

      – Генет, я тривожуся.

      – Тривожишся, Ісо? Що тебе хвилює? В будь-якому разі господар невдовзі повернеться, і тоді все буде добре.

      – Та чи буде? Я не певна.

      Вона ще помовчала, а потім додала:

      – А мій онук Яхмос удома?

      – Я бачила, як декілька хвилин тому він ішов до ґанку.

      – Піди скажи йому, що я хочу з ним поговорити.

      Генет вийшла. Вона знайшла Яхмоса на прохолодному ґанку з вифарбуваними у веселі кольори колонами й переказала йому повідомлення бабусі. Яхмос одразу ж пішов до неї.

      – Яхмосе, Імхотеп дуже скоро повернеться.

      М’яке обличчя чоловіка одразу проясніло.

      – Так, ото добре буде.

      – До його повернення все готово? Справи успішно велися?

      – Вказівки батька виконувалися з максимальною точністю.

      – Що скажеш про Іпі?

      Яхмос зітхнув.

      – Батько надто поблажливий в усьому, що стосується хлопця. Тому це не піде на користь.

      – Ти маєш пояснити це Імхотепові.

      Чоловік, здавалося, завагався.

      Іса твердо додала:

      – Я тебе підтримаю.

      – Інколи, – сказав Яхмос, зітхаючи, – здається, що навколо одні перепони. Але все налагодиться, коли батько повернеться. Тоді він зможе сам ухвалювати рішення. Важко діяти від його імені, коли його тут немає – особливо якщо зважити на те, що я не маю повноважень вирішувати, а лише виконую батькову волю.

      Бабуся повільно промовила:

      – Ти хороший син – відданий і вірний. Ти був також хорошим чоловіком, ти робив усе, як сказано в заповіді про те, що чоловік має любити дружину, давати їй дах над головою, їжу, щоб наповнити шлунок, і одяг, щоб прикрити тіло, і купувати їй дорогі мазі, щоб вона лишалася вродливою, і звеселяти їй душу, поки живий. Але там є продовження, у якому сказано: «Не давай їй брати над собою гору»[2]. І на твоєму місці, онучку, я б дослухалася до цієї частини заповіді…

      Яхмос глянув на неї, сильно почервонів і відвернувся.

      Розділ третій. Розлив: місяць третій, день чотирнадцятий

      Усе кипіло приготуваннями. На кухні пеклися сотні хлібин, смажилися качки, пахло пореєм, часником, різними спеціями. Жінки кричали, роздаючи завдання, а служники бігали сюди-туди.

      Маєтком

2

Цитата з «Повчань Птаххотепа» (між 2375—2350 рр. до н. е.).