Наприкінці приходить смерть. Агата Кристи

скрикнула:

      – Ненавиджу смерть!

      – Даремно, – спокійно промовив Горі. – Смерть – основне джерело багатства тут, у Єгипті. Прикраси, що ти носиш, подарувала тобі смерть. Смерть годує і вбирає тебе.

      Наложниця Імхотепа витріщилася на нього.

      – Що ти хочеш цим сказати?

      – Я хочу сказати, що Імхотеп – жрець Ка і править поминальні служби, усі його землі, худоба, деревина, льон, ячмінь – усе це те, що він отримав завдяки гробниці.

      Горі замовк, а потім задумливо додав:

      – Ми, єгиптяни, дивні люди. Ми любимо життя, тож дуже рано починаємо думати про смерть. Туди стікається все багатство Єгипту – в піраміди, в усипальниці, в землі, які спадкуються разом із гробницями.

      Нофрет грубо відповіла:

      – Може, ти припиниш уже говорити про смерть, Горі?! Мені це не подобається.

      – Бо ти справжня єгиптянка, любиш життя і часом відчуваєш тінь смерті дуже близько…

      – Припини!

      Вона різко розвернулася до нього. Потім, стенувши плечима, відвернулася і побігла стежкою вниз.

      Ренісенб зітхнула з полегшенням.

      – Я рада, що вона пішла, – дитинно зізналася вона. – Ти налякав її, Горі.

      – Так… А тебе я не налякав, Ренісенб?

      – Н-ні, – непевно відказала дівчина. – Те, що ти сказав, – правда. Просто я ніколи не думала про це з такого боку. Адже дійсно, мій батько служить поминальні відправи.

      Горі з неочікуваною гіркотою додав:

      – Увесь Єгипет одержимий смертю! І знаєш чому, Ренісенб? Бо наші тіла мають очі, а серця – ні. Ми не здатні осягнути того, що існує інше життя – життя після смерті. Ми можемо уявляти лише те, що знаємо. В нас немає істинної віри в Бога.

      Дівчина здивовано витріщилася на нього.

      – Як ти можеш говорити це, Горі? Адже в нас багато, багато богів – так багато, що всіх і не перелічити. Лише вчора ми говорили про те, кому який бог ближчий. Cобек звертається до Сехмет, а Кайт молиться Месхенет. Камені клянеться Тотом, що логічно, адже він – писар. Сатіпі ближчий Гор із головою сокола та наша Мерітсегер. Яхмос вважає, що слід поклонятися Птаху, бо той створив усе, що є на землі. Cама я люблю Ісіду. А Генет подобається наш місцевий бог Амон. Вона стверджує, що серед жерців ходять пророцтва про те, що одного дня Амон стане найвеличнішим богом Єгипту – тож вона носить йому дарунки тепер, поки він не такий видатний. А ще є Ра, бог Сонця, й Осіріс, в присутності якого зважуються душі мертвих.

      Ренісенб замовкла, бо їй забракло подиху. Горі усміхався до неї.

      – А яка різниця, Ренісенб, між Богом і людиною?

      Вона витріщилася на нього.

      – Боги, вони… чарівні!

      – І все?

      – Не розумію, про що ти, Горі.

      – Я хочу сказати, що для тебе Бог – це чоловік чи жінка, які можуть те, чого звичайні люди не можуть.

      – Дивні речі ти кажеш, я тебе не розумію.

      Вона спантеличено глянула на нього, а потім перевела погляд на долину, де її увагу привернуло щось інше.

      – Глянь, – вигукнула дівчина. – Нофрет говорить із Собеком. Вона сміється. О! – раптом зойкнула Ренісенб, – ні, нічого.