Бог-Імператор Дюни. Фрэнк Герберт

Айдаго.

      Монео всміхнувся.

      – Мали змогу вивчити. А тепер про ваше питання.

      – І дивну теорію Лето.

      – Так. Він каже, що повністю чоловіча армія є надто небезпечною для цивільної опорної бази.

      – Це божевілля! Без армії не було б…

      – Я розумію цей аргумент. Але він каже, що чоловіча армія – це пережитки скринінгової функції, яку в доісторичному стаді виконували самці, не залучені до процесу розмноження. Він розповідає про напрочуд стійку традицію, за якою старші чоловіки завжди посилали в бій молодших.

      – Що означає «скринінгова функція»?

      – Її виконують ті, хто завжди перебуває поза небезпечним периметром, охороняючи ядро стада: самців, що розмножуються, самок, молодь. Ті, що першими зустрічають хижаків.

      – Чим це небезпечно для… цивільних?

      Айдаго відкусив диню і відчув, що вона ідеально стигла.

      – Владика Лето каже, що коли бракувало зовнішнього ворога, то чоловіча армія завжди оберталася проти власного населення. Завжди.

      – Змагаючись за жінок?

      – Можливо. Проте він, звичайно, не вважає, що це аж так просто.

      – Я не вважаю цю теорію дивною.

      – Ви ще не чули всього.

      – Є ще щось?

      – О, так. Він каже, що чоловіча армія має сильну тенденцію до гомосексуалізму.

      Айдаго глянув на Монео через стіл.

      – Я ніколи…

      – Звичайно. Він каже про сублімацію, про перенесену енергію і таке інше.

      – Яке інше? – спитав уїдливо Айдаго. Він злився, бо сприйняв це як напад на свою чоловічу самоповагу.

      – Незрілі настанови, винятково хлоп’яче товариство, жарти, єдиною метою яких є завдавання болю, вірність лише братам по зграї… подібні речі.

      – А ви як думаєте? – холодно промовив Айдаго.

      – Я пригадую, – Монео відвернувся і говорив, дивлячись на краєвид, – дещо з того, про що він каже, і вважаю, що це правда. Адже він – це кожен солдат у людській історії. Він запропонував продемонструвати мені цілу купу прикладів – знаменитих військових постатей, навіки застиглих у незрілому хлоп’яцтві. Я відмовився. Натомість уважно перечитав історію та сам розпізнав цю особливість.

      Монео обернувся і глянув Айдаго просто в очі.

      – Подумайте про це, Командире.

      Айдаго пишався чесністю перед собою, і ці слова його вразили. Культ юності та хлоп’яцтва, збережений у війську? Це звучало правдиво. У його досвіді були приклади…

      Монео кивнув.

      – Гомосексуаліст, латентний чи ні, зберігає цей стан із причин, які можна назвати суто психологічними. Має тенденцію виявляти схильність до болю, шукаючи можливість відчути його самому або ж завдати болю іншим. Владика Лето каже, що це повернення до випробувань поведінки в доісторичному стаді.

      – І ви йому вірите?

      – Так.

      Айдаго відколупнув ще один шматочок дині. Вона втратила свій солодкий смак. Проковтнув і відклав ложечку.

      – Я мушу це обдумати, – сказав він.

      – Звичайно.

      – Ви не їсте, – сказав Айдаго.

      – Я встав