Бог-Імператор Дюни. Фрэнк Герберт

мою пам’ять. Пояснили всю цю чортівню. Це правда?

      – Правда, Дункане. Я цього не схвалюю, проте дозволяю, щоб мати змогу тішитися твоїм товариством.

      «Потенційні жертви завжди виживають, – подумав Лето. – Принаймні з тими Дунканами, яких я бачив. Були невдачі, фальшиві Поли гинули, а Дункани марнувалися. Але завжди залишаються дбайливо збережені клітини оригіналу».

      – А що з твоїм тілом? – запитав Айдаго.

      Муад’Діб міг піти на спочинок. Лето повернувся до свого звичайного голосу.

      – Я прийняв піщаних форелей як свою шкіру. Відтоді вони мене змінюють.

      – Як?

      – Поясню тобі в належний час.

      – Тлейлаксу казали, що ти на вигляд як піщаний черв.

      – А що сказали мої Рибомовки?

      – Сказали, що ти Бог. Чому ти називаєш їх Рибомовками?

      – Стара вигадка. Перші жриці у снах розмовляли з рибами. Так вони навчилися багатьох цінних речей.

      – Звідки ти знаєш?

      – Я є тими жінками… і всіма, що з’явилися до них і після.

      Лето почув, як Айдаго ковтає сухим горлом.

      – Я розумію, навіщо ця темрява. Ти даєш мені час пристосуватися.

      – Ти завжди був швидким, Дункане.

      «Окрім випадків, коли був повільним».

      – Як довго ти змінюєшся?

      – Понад тридцять п’ять століть.

      – Тлейлаксу сказали мені правду.

      – Вони рідко наважуються брехати.

      – Це довго.

      – Дуже довго.

      – Тлейлаксу… копіювали мене багато разів?

      – Багато.

      «Час спитати, скільки, Дункане».

      – Скільки мене було?

      – Я дозволю тобі самому переглянути записи.

      «Так воно починається», – подумав Лето.

      Здавалося, ця розмова завжди задовольняла Дунканів, але не можна було уникнути суті питання: «Скільки мене було?»

      Тіла Дунканів не відрізнялися, хоча гхоли спільного походження не передавали спогадів одне одному.

      – Я пам’ятаю свою смерть, – сказав Айдаго. – Харконненівські вістря, багато з них намагалися дістатися до тебе й Джессіки.

      Лето миттєво повернув голос Муад’Діба до гри:

      – Я був там, Дункане.

      – Я заступник, правда? – спитав Айдаго.

      – Правда, – відповів Лето.

      – Що сталося з іншим мною… тобто як він помер?

      – Усяка плоть зношується, Дункане. Це є в записах.

      Лето терпляче чекав, міркуючи, скільки часу мине, доки така пом’якшена історія перестане вдовольняти Дункана.

      – Який насправді в тебе вигляд? – спитав Айдаго. – Яке хробаче тіло описували тлейлаксу?

      – Одного дня воно стане різновидом піщаного черва. Метаморфоза вже далеко зайшла.

      – Що означає різновидом?

      – Матиме більше нервових вузлів. Буде свідомим.

      – Можна додати світла? Я хотів би побачити тебе.

      Лето скомандував рефлекторам. Кімнату наповнило яскраве світло. Чорні стіни та світлокулі були влаштовані так, щоб усе світло зосередилося