Бог-Імператор Дюни. Фрэнк Герберт

фізичну силу. Відвернулася від тапчана й оглянула місце, де ховався столик. Прямокутна сіра панель нічим не відрізнялася від усіх інших. Жодної ворсинки, жодного волоска, нічого такого, що могло б відкрити таємницю панелі.

      Щоб відновити сили, Нейла глибоко вдихнула й крізь єдині двері вийшла з кімнати до сірого коридору, тьмяно освітленого широко розкиданими білими кулями. Тут звуки механізмів були голоснішими. Повернула ліворуч – і за кілька хвилин опинилася в компанії Сіони в дещо більшій кімнаті. На столі в центрі кімнати лежали речі, викрадені з Цитаделі. Дві срібні світлокулі осявали таку сцену: за столом сиділа Сіона, а поруч із нею стояв помічник на ім’я Топрі.

      Нейла, хоч і неохоче, захоплювалася Сіоною, але Топрі був чоловіком, не вартим нічого, крім відвертої неприязні. То був нервовий товстун із витрішкуватими зеленими очима, носом, як у мопса, і тонкими губами над підборіддям з ямочками. Він заговорив пискливим голосом:

      – Глянь сюди, Нейло! Дивись, що Сіона знайшла між сторінками цих двох книжок.

      Нейла зачинила, а потім замкнула єдині двері кімнати.

      – Ти забагато балакаєш, Топрі, – промовила Нейла. – Бовкаєш язиком. Звідки тобі знати, що я в коридорі сама?

      Топрі зблід. На його обличчі з’явилася сердита гримаса.

      – Боюся, вона має рацію, – сказала Сіона. – Чому ти вирішив, що я хочу, аби Нейла знала про мою знахідку?

      – Ти їй в усьому довіряєш!

      Сіона перевела увагу на Нейлу.

      – Нейло, ти знаєш, чому я довіряю тобі?

      Питання було поставлене цілком рівним голосом, позбавленим емоцій.

      «Невже я підвела свого Владику?»

      – Ти не маєш відповіді на моє питання? – спитала Сіона.

      – Хіба я дала тобі привід не довіряти? – озвалася Нейла.

      – Це недостатня причина довіри, – промовила Сіона. – Такої речі, як досконалість, не існує – ні в людині, ні в машині.

      – То чому ж ти мені довіряєш?

      – Твої слова завжди узгоджуються з твоїми діями. Це чудова риса. Наприклад, ти не любиш Топрі й ніколи не намагаєшся приховати своєї неприязні.

      Нейла глянула на Топрі, а той кашлянув.

      – Я йому не вірю, – сказала Нейла.

      Слова з’явилися в її мозку та без застережень злетіли з уст. І, лише сказавши їх, Нейла збагнула справжню суть неприязні: задля власної користі Топрі зрадив би будь-кого.

      «Він розкрив мене?»

      Усе ще з кислою міною, Топрі промовив:

      – Я не збираюся стояти тут і слухати твої образи.

      Зібрався вийти, але Сіона застережно підняла руку. Топрі завагався.

      – Хоча ми промовляємо давні фрименські слова й присягаємося у взаємній вірності, нас поєднує не це, – сказала Сіона. – Усе спирається на дії. Ними міряється все. Ви обоє це розумієте?

      Топрі автоматично кивнув, проте Нейла похитала головою.

      Сіона всміхнулася їй:

      – Ти не завжди погоджуєшся з моїми рішеннями, правда, Нейло?

      – Ні. –