Таємниця Великого Сканера. Олександр Есаулов

підскочив до вікна. Його побоювання підтвердилися. Тип у сірому почекав, поки Флеш відійде метрів на двадцять, ліниво підвівся з лави й рушив за ним.

      «Так… Виходить, Флеша викрили! Він гарний товариш, але зв'язок із ним доведеться припинити! Якщо служба Загальної безпеки в нього вчепилася, то не випустить!»

      Брейк розумів, що рано чи пізно лабораторію теж викриють, і, звичайно, мав план на такий випадок. Тепер усе вирішував час. Стукнули двері – це прийшла В'ю Соник, що виходила до магазину.

      – В'ю, оце – терміново в поштову скриньку, – він тицьнув у руки В'ю Соник пачку підготовлених на такий випадок листів, де умовними фразами повідомлялося про небезпеку й нову адресу лабораторії.

      Приміщення під нову лабораторію було обрано заздалегідь: приватний будиночок просто на перехресті людних вулиць – хто подумає, що підпільну лабораторію організували за два кроки від поліційного відділку, який підтримує порядок на міському базарі?

      Тепер слід було швидко зібрати всі записи про роботу, основне устаткування та хімікати. Він глянув на предмет своєї гордості – цифровий мікроскоп: вивезти це все непомітно буде дуже складно, але іншого шляху нема. Завтра нишпорки Загальної безпеки почнуть перевіряти всі адреси, які засвітив Флеш, тягаючи за собою шпика, тому рахунок іде на години, а може, навіть і на хвилини. В'ю вже побігла на пошту відсилати листа, а Брейк кинувся пакувати все необхідне. Ще за годину в двері подзвонили. У Брейка похололо всередині: невже не встигли? Але це повернувся Флеш.

      – Ну? – в один голос запитали в нього Брейк і Асус.

      – Сірий десь відстав, я навіть не помітив, де…

      – Це погано… Допомагай!

      – Може, ти марно це все почав? Може, пронесе?

      Брейк навіть не повернув голови в бік Флеша.

      – Допомагай пакуватися, чорт забирай, а не викаблучуйся!

      Ще за три години все необхідне, складене в невеличкі пакунки й коробки, зібрали в кутку. Вийшла чимала купа.

      – На сьогодні все, – сказав Брейк, – можеш іти відпочивати, переїздити будемо завтра, після того, як зайде Ба.

      Ка – друге, мале сонце. Коли воно сходило – починалася ніч, а з'являлося Ба – велике сонце, починався день.

      – Удень?

      – А ти хочеш тягатися з коробками вночі? Порожніми вулицями?

      – Логічно, – погодився Флеш. – Тоді я пішов?

      – Доброго відпочинку.

      – Дякую.

      Брейк, аби переконатися, що Флеш пішов, простежив за ним з вікна.

      – Ти йому не довіряєш? – стурбовано спитала В'ю.

      – Не в цьому річ. Він на гачку в шпиків, ось у чому проблема. Нам слід зробити величезну роботу, В'ю. За ніч усе це, – він показав на гору коробок і згортків, – має зникнути з квартири.

      В'ю Соник тяжко зітхнула:

      – Ти не робиш із мухи слона?

      – Ні, В'ю, не роблю. Це елементарна обережність. Я зовсім не виключаю, що завтра вранці може бути пізно.

      Розділ 4

      Торговка глянула