Пьесы на украинском языке. Собрание пьес в 18 книгах. Кн. 18. Валентин Красногоров

Дорога наречена, шановні гості! Чи не хочете пригоститися?

      ВІРА. Це що, шампанське?

      КЛАВДІЯ. Майже. Тільки безалкогольне. Спеціально для весільних урочистостей. Новинка.

      АНТОНІНА ПРОКОПІВНА. Їдь, рідна, зі своєю новинкою без зупинки.

      НАДЯ. Ні, чого ж, відкрийте, будь ласка.

      КЛАВДІЯ. Цю ж хвилину. (Розливає напій.) Пригощайтеся. Якщо чогось знадобиться, я скоро ще підійду. (Виходить.)

      НАДЯ. А нумо, сідайте потісніше… Бабуся, ідіть ближче. (Антоніні Прокопівні, вказуючи очима на двох не знайомих їй жінок.) Запросіть í ваших гостей.

      АНТОНІНА ПРОКОПІВНА. Та я їх í не знаю зовсім. Хіба не ти їх привела?

      НАДЯ. (Гостям, які збентежено тримаються осторонь.) Вибачте, а ви хто?

      Перша Гостя. Ми з Гришиної роботи. Нас направили привітати, так би мовити, від імені…

      НАДЯ. Що ж ви одразу не назвалися? Беріть келихи. (Олені) Í ти теж.

      АЛЛА. Надя, п'ємо за тебе. Будь щаслива.

      НАДЯ. Що ж, за мене, так за мене.

      П«ють.

      Друга Гостя. (Першій.) Перший раз бачу весілля без жениха.

      Перша Гостя. Í я. Крикнути «гірко», чи що?

      ОЛЕНА. (Тихо, опинившійся поруч Світлані.) Ти теж прийшла заяву подавати?

      СВІТЛАНА.. Куди?

      ОЛЕНА. Ну, на реєстрацію.

      СВІТЛАНА.. Це заміж, чи що? Ні, я ще не збожеволіла.

      ОЛЕНА. (Образливо.) Чим тобі, власне, заміжжя не подобається?

      СВІТЛАНА.. А чого я в ньому не бачила?

      Входить жінка-фотограф. Жива, швидка, яка звикла професійно веселити людей, та й сама вона життєрадісна по натурі, вона стрімко атакує присутніх, не даючи їм отямитися.

      ФОТОГРАФ. Так, чудово! Виявляється, я вчасно! Увага, знімаю! (Спалах.) Ні-ні, не позуйте, – що робили, те й робіть. Цокнулись! (Спалах.) Ще раз! Невимушено, веселіше! У житті раз буває вісімнадцять років! А хто ж мене молодую, та й додому проведе! Гоп! (Спалах.) Молодцем!

      Оторопілі жінки мимоволі підпорядковуються напору Фотографа, слухняно виконуючи її короткі рішучі команди. Вони підтягуються, чепуряться, на обличчях розквітають посмішки. А Фотограф продовжує в тому ж стрімкому темпі.

      А тепер окремо наречену. А ну, красуня, фату поправили, погляд на мене. Щастя, щастя більше! (Спалах.) Колись онукам покажеш, мене з вдячністю згадаєш. Свідок, прошу! Підійшла до нареченої, дивимося сюди! У житті раз буває… (Спалах.) А мами, мами де? Встали поруч!

      Мами знехотя, але спритно підкоряються наказам.

      Хутко, хутко! Обнялися! (Спалах.) Поцілувались! (Спалах.) Ще раз поцілувалися! (Спалах.) Хто наступний? Бабуся, на передову! Посміхаємося! У житті раз буває вісімнадцять років!

      БАБУСЯ.. Почекай, мила, дай зачесатися-но! Надюша, золотко, де гребінець?

      ФОТОГРАФ. Ви í так гарні! Обійняли наречену! (Спалах.)

      Гості. (Швидко навівши марафет.) Можна í нас?

      ФОТОГРАФ. Неодмінно! (Спалах.) Я не прощаюся. Зустрінемось ще раз на реєстрації.

      НАДЯ. (По її обличчю пробігла хмара.) Про всяк випадок –