Пьесы на украинском языке. Собрание пьес в 18 книгах. Кн. 18. Валентин Красногоров

Ви! Ви з вашим синочком!

      НАДЯ. Віра…

      ВІРА. Що «Віра», що «Віра»? Нічого собі наречений – застряє у кожного шинку!

      АНТОНІНА ПРОКОПІВНА. Люди замерзли, зайшли на хвилинку зігрітися. Що такого?

      ВІРА. Зігрітися í тут можна. Просто не терпілося з пляшкою поцілуватися. Видно, солодше, ніж з нареченою.

      БАБУСЯ.. Любі мої, хіба не можна по-доброму? Весілля ж!

      ВІРА. У тому-то й річ, бабуся, що немає весілля, ні! Молодий-то – тю-тю!

      Входить Наречена, в білій сукні та фаті. Всі здивовано дивляться на неї.

      Наречена. Пробачте, ви – Надя?

      НАДЯ. Так.

      Наречена. Вас кличе наречений.

      НАДЯ. (Спалахнувши радістю.) Де він?

      Наречена. Унизу, на сходах. (Зітхнувши.) Який він у вас гарний!

      Надя стрімко виходить. Наречена слідує за нею. Незручне мовчання.

      Перша Гостя. Прямо кіно.

      Друга Гостя. Дівчата завтра впадуть.

      МАРІЯ МИКОЛАЇВНА. (Вірі.) Чесно кажучи, я сподівалася, що він вже не приїде.

      ВІРА. Треба щось робити. Терміново.

      МАРІЯ МИКОЛАЇВНА. Що?

      Намагаючись ні на кого не дивитися, повертається НАДЯ. Зупинившись біля дзеркала, вона довго й надто старанно поправляє фату.

      ВІРА. Ну, що там?

      НАДЯ. (Зневажливо.) Нічого. Дівчина, видно, щось наплутала.

      АНТОНІНА ПРОКОПІВНА. (Скрушно.) Ось тобі на!

      МАРІЯ МИКОЛАЇВНА. (Вірі.) Яке щастя!

      АЛЛА. (Підійшовши до Наді, тихо.) Валентин?

      Надя киває.

      Про що говорили?

      НАДЯ. Все про те ж.

      Входять ЗІНАЇДА ЗІНОВІЇВНА. í ОЛЕНА.

      ЗІНАЇДА ЗІНОВІЇВНА… Ось, привела вам майбутню наречену. Звуть Оленою. Хоче подивитися, як відбувається церемонія. Ви вже її не ображайте. (Олені.) А ти дивись, сиди тихо.

      ВІРА. Ви б краще привели нам нареченого. В даний момент це найбільш потрібно.

      ЗІНАЇДА ЗІНОВІЇВНА… (Усміхаючись.) Пошукаємо. (Прямує до виходу. Алла зупиняє її.)

      АЛЛА. Скажіть будь ласка, а може наречена прийти на реєстрацію не з тим нареченим, з ким подавала заяву, а з іншим?

      ЗІНАЇДА ЗІНОВІЇВНА… Ні. Треба подати нову заяву, почекати призначений термін… (Перериває себе.) А що?

      АЛЛА. Просто так. Í ви в таких випадках нічого-нічого не можете зробити?

      ЗІНАЇДА ЗІНОВІЇВНА… Що-небудь ми завжди можемо зробити. Якщо дуже треба.

      Хоче піти, але її знову зупиняють – цього разу Марія Миколаївна.

      МАРІЯ МИКОЛАЇВНА. (Тихо.) ЗІНАЇДА ЗІНОВІЇВНА., ви хіба не бачите, що це запізнення перетворюється на наругу над нареченою? Я вже не знаю, чи їде взагалі наречений сюди, або нас розігрують? Ми стали посміховиськом усього Палацу! Я ж благала вас припинити цю безглузду комедію! Невже не можна зробити це хоча б зараз?

      ЗІНАЇДА ЗІНОВІЇВНА… Можна. Якщо про це попросить НАДЯ. Втім, їй навіть просити не треба. Досить просто поїхати. (Виходить.)

      Перша Гостя. (Другій.) А наречена-то, дівка – кремінь. Наречений пропав – а вона í бровою не веде.

      Друга Гостя. Не говори.