Хто не ризикує. Джеффри Арчер

зарплата нижче, ніж у касира з «Теско».

      – Ви кажете, як мій батько, сер, проте навіть він не зміг мене відмовити.

      Командор підвівся.

      – Гаразд, Ворвіку. Тоді побачимося через два роки.

      Вони знову потиснули один одному руки: співбесіда скінчилася.

      – Дякую, сер, – сказав Вільям. Після того як двері за ним зачинилися, він хотів підстрибнути вгору та кричати «Алілуя», проте у приймальні він раптом побачив три постаті, які дивилися прямо на нього.

      – Ім’я та звання! – спитав старший чоловік, якого він уже сьогодні бачив.

      – Ворвік, сер. Констебль Вільям Ворвік.

      – Сержанте, переконайтеся, що констебль Ворвік нікуди не втече, – сказав старший чоловік молодій жінці, постукав у двері командора і зайшов усередину.

      – Доброго ранку, Брюсе, – сказав Гоксбі. – Чув, ви збираєтеся заарештувати Майлза Фолкнера. Не дуже ви швидко.

      – Боюся, що ні, сер. Але я не через це прийшов…

      І це було останнє, що Вільям почув перед тим, як двері зачинилися.

      – Хто це? – спитав Вільям у жінки.

      – Детектив старший інспектор Ламонт. Він очолює відділ витворів мистецтва та антикваріату і підпорядковується безпосередньо командору Гоксбі.

      – Ви також працюєте з витворами мистецтва?

      – Так. Я детектив сержантка Ройкрофт, а Ламонт – мій шеф.

      – У мене якісь проблеми?

      – По саму дупу, констеблю. Скажімо так, я б не хотіла опинитися на вашому місці.

      – Але я тільки хотів допомогти…

      – І завдяки цьому вам вдалося накрити операцію під прикриттям, що тривала півроку.

      – Але як?

      – Гадаю, скоро дізнаєтеся, – відповіла детектив Ройкрофт, щойно двері відчинилися і детектив старший інспектор Ламонт вийшов, люто подивившись на Вільяма:

      – Заходьте, Ворвіку, – запросив він. – Командор хоче вам іще щось сказати.

      Вільям із сумнівом зайшов назад до кабінету й подумав, що тепер його відішлють назад на чергування. Усмішка командора зникла, його обличчя стало похмурим, він не потиснув констеблю під номером 565LD руку.

      – Ворвіку, ви шкідник, – сказав він, – і знайте: ви не потрапите у Пекгем.

      5

      – Це твій останній день як констебля, – сказав Фред, коли вони з Вільямом виходили з відділка на вечірнє патрулювання.

      – Тільки якщо мене не випруть з детективів, – відповів Вільям. – У цьому разі я негайно повернуся на чергування.

      – Фігня. Заробиш собі ім’я, це всі знають.

      – Тільки завдяки тобі, Фреде. Ти навчив мене життя більше, ніж я міг вивчити в університеті.

      – Тільки тому, що твоє життя було таким захищеним, Хористе. На відміну від мого. До якого департаменту тебе направили?

      – Витвори мистецтва та антикваріат.

      – Я гадав, що це така розвага для багатих та ледачих, а не об’єкт злочину.

      – Це може бути дуже прибутковим злочином для тих, хто знає, як обійти закон.

      – Просвіти мене.

      – Зараз відбувається одна