Надійно прихована таємниця. Джеффри Арчер

сідає в попіл, щоб у вечір цей

      Прощення вимолить за всі гріхи людей[18].

      Коли громада потягнулася з церкви, кілька людей запитали, хто та приваблива жінка, котра йде попідруч із сером Джайлзом. Гаррі навіть подумати не міг, що передбачення Елізабет може здійснитися. Одягнена цілком у чорне, Вірджинія стояла праворуч від Джайлза, коли труну Елізабет опускали в могилу. Гаррі пригадав слова тещі: «Але у мене є один козир у рукаві».

      Після закінчення парастасу сім’ї та кільком близьким друзям запропонували приєднатися до Джайлза, Емми та Ґрейс у Беррінґтон-холі для того, що ірландці назвали б поминками. Вірджинія спритно переходила в скорботі від одного до іншого, поводячись так, ніби вона вже господиня в цьому будинку. Джайлз, здавалося, нічого не помічав, а якщо й помічав, то явного несхвалення не виказував.

      – Вітаю, я леді Вірджинія Фенвік, – повідомила вона, коли вперше зустріла маму Гаррі. – А ви хто?

      – Я пані Голкомб, – відповіла Мейзі. – Гаррі – мій син.

      – О, так, звісно, – схаменулася Вірджинія. – Ви офіціантка чи щось таке?

      – Я управителька «Ґранд-готелю» у Бристолі, – виправила її Мейзі, ніби маючи справу з набридливим клієнтом.

      – Певна річ, так і є. Але мені знадобиться трохи часу, щоб звикнути до думки, що деякі жінки працюють. Розумієте, в моїй родині жінки ніколи не працювали, – патякала Вірджинія, вправно просуваючись далі, й Мейзі не встигла їй відповісти.

      – Хто ви така? – поцікавився Себастьян.

      – Я леді Вірджинія Фенвік, а ти хто, юначе?

      – Себастьян Кліфтон.

      – Так-так. Твоєму батькові вже вдалося знайти школу, яка тебе прийме?

      – З вересня я навчатимусь у школі абатства Бічкрофт, – не здавався Себастьян.

      – Непогана школа, – відповіла Вірджинія, – але навряд чи найкраща. Мої троє братів навчалися в Герроу, як і останні сім поколінь Фенвіків.

      – А в яку школу ходили ви? – запитав Себастьян, коли до нього підбігла Джессіка.

      – Ти не бачив Констебла[19], Себе? – поцікавилася вона.

      – Дівчинко, не перебивай мене, коли я розмовляю, – обурилася Вірджинія. – Це дуже невиховано.

      – Даруйте, панно, – вибачилася Джессіка.

      – Я не «панна», до мене треба звертатися «леді Вірджинія».

      – Ви не бачили Констебла, леді Вірджинія? – запитала Джессіка.

      – Бачила, і він вигідно вирізняється серед тих трьох, що є в нашій сімейній колекції. Але йому далеко до нашого Тернера. Ви чули про Тернера?

      – Аякже, леді Вірджинія, – сказала Джессіка. – Джозеф Меллорд Вільям Тернер, можливо, найкращий аквареліст своєї епохи.

      – Моя сестра – художниця, – пояснив Себастьян. – Гадаю, що вона не згірша за Тернера.

      Джессіка захихотіла:

      – Даруйте, леді Вірджинія, мама часто нагадує, що брат має схильність до перебільшення.

      – Ясно, – сказала Вірджинія, залишивши дітей, аби знайти Джайлза, оскільки відчула, що настав час гостям розходитися.

      Джайлз супроводжував вікарія до дверей,

18

Переклад Василя Мисика.

19

Джон Констебл (1776–1837) – англійський художник-пейзажист.