Надійно прихована таємниця. Джеффри Арчер

вашою палкою шанувальницею відтоді, як ви отримали «Воєнний хрест» за Торбук, – кандидат низько вклонився. – І хоча я зазвичай голосую за лібералів, цього разу можете покластися на мене.

      – Дякую, мадам, – знову вклонився Джайлз.

      Вона обернулася до Гаррі, котрий посміхнувся і підняв капелюха.

      – І вам не треба обтяжувати себе підійманням капелюха, пане Кліфтон, бо я знаю, що ви народилися на Стілл-Гаус-лейн, – і це ганебно, що ви голосуєте за торі. Ви – зрадник свого класу, – додала вона перед тим, як піти.

      Настала черга Джайлза стримуватися від сміху.

      – Навіть не думав, що я створений для політики, – зауважив Гаррі.

      – Доброго дня, сер, мене звуть…

      – Джайлз Беррінґтон, я знаю, – перебив його чоловік, відмовляючись від простягнутої руки Джайлза. – Ви тиснули мені руку годину тому, пане Беррінґтон, і вже я вам сказав, що буду голосувати за вас. Але тепер уже не впевнений.

      – Завжди так погано? – поцікавився Гаррі.

      – О, може бути й набагато гірше. Але якщо вирішив балотуватися, не дивуйся, що є люди, які заради задоволення можуть закидати тебе гнилими помідорами.

      – Я ніколи не зміг би стати політиком, – сказав Гаррі. – Адже все сприймаю занадто особисто.

      – Тоді тобі, ймовірно, місце в Палаті лордів, – зауважив Джайлз, зупиняючись біля пабу. – Гадаю, що половина пінти нас збадьорить, аби повернутися на поле бою.

      – Не думаю, що я колись бував у цьому пабі, – Гаррі поглянув на вивіску з написом «Волонтер», що заманювала клієнтів.

      – Я також не був. Але настав день виборів, тому будь готовий випити у кожному барі округу. Власники пабів завжди раді висловити свою думку.

      – Кого б ти хотів бачити депутатом парламенту?

      – Якщо тобі доводиться ставити таке запитання, – відповів Джайлз, коли вони заходили до пабу, – тобі ніколи не збагнути хвилювання передвиборчої боротьби, що таке зайняти місце в Палаті громад і відігравати роль, хоч і незначну, в управлінні нашою країною. Це як війна без куль.

      Гаррі попрямував до тихого закутка пабу, а Джайлз зайняв місце біля шинквасу. Він розмовляв із барменом, коли Гаррі вирішив приєднатися до нього.

      – Даруй, друзяко, – сказав Джайлз. – Не можу ховатися в тіні. Маю постійно бути в усіх на очах, навіть коли маю перерву.

      – Але є певні конфіденційні питання, які я сподівався обговорити з тобою, – зронив Гаррі.

      – Тоді просто доведеться говорити тихіше. Двічі по півпінти темного, будь ласка, бармене, – попросив Джайлз.

      Він хотів вислухати Гаррі, але кілька клієнтів раз по раз плескали кандидата по спині і радили – не всі вони були тверезі, – як керувати країною, звертаючись по-різному: від «сер» до «друже».

      – Як там мій небіж у його новій школі?

      – Схоже, «Бічкрофт» йому подобається більше, ніж школа Святого Беди. Я спілкувався з його вихователем, і він сказав, що Себ дуже здібний, і він майже впевнений, що йому запропонують місце в Оксфорді, але йому все ще нелегко вдається налаштовувати стосунки з однолітками.

      – Прикро