Книга Розчарування. 1977–1990. Тимур Литовченко

кукан і навідався до найкращого друга Мар’яна з пропозицією піти на набережну Дніпра. Якщо добре клюватиме, там можна було наловити не на одну сковорідку верховодок і красноперок, а якщо вже зовсім пощастить – то й плоскирок. Втім, Марек поманив товариша на балкон, а там, стишивши голос, спитав:

      – Чуєш, таке діло… Ти пам’ятаєш, як колись у молодших класах за «Червону руту» перед усіма заступився?

      – Маєш на увазі, коли Йоська Гороховський з Данькою Красноштаном?..

      – Ну так! Тебе ж Йоська тоді кастетом у скроню шандарахнув.

      – Не кастетом, а свинцевим битком.

      – Отже, пам’ятаєш…

      – Ще б пак! Я ж тоді до лікарні зі струсом мозку загув.

      – Ну так, загув… А нашу розмову після того пригадати можеш?

      – Про те, хто насправді викривляє тексти українських пісень?

      – Ага! Ти тоді сказав… – тут Марек зовсім збився на шепіт: – Ти сказав, що це все, мовляв, робота КДБ, а такі дурбелики, як Йоська з Данькою, все це просто повторюють. Пам’ятаєш?

      Спартак мовчки кивнув.

      – Ну отож. То знаєш, я тобі не повірив… а зараз вірю.

      – З чого б це? – підліток аж очима закліпав від несподіванки.

      – Ти знаєш, що Івасюк повісився?! Ну-у-у, той композитор, хто «Червону руту» написав…

      – Що-о-о?!

      Отакої! За всіма клопотами, пов’язаними з додатковими заняттями тричі на тиждень, Спартак навіть телевізор майже не дивився, часописи й ті читав вкрай нерегулярно. А тут така новина!..

      – Газети про це ще місяць тому написали. Ти що, хіба не знав?!

      – Та у мене ж репетитори… Математика й фізика.

      – Але це ще не все.

      – А що іще?

      – Я чув, як вчора тітка Еля розповідала моїй мамі, буцімто Івасюк не сам повісився, а нібито його повісили. Бо там усе вкрай підозрідо вигля…

      – Що-о-о?! Що ти таке?..

      – Та тихіше ти!

      Марек зиркнув у балконні двері, перевіряючи, чи не чує хто їхньої розмови, і знов зашепотів:

      – Тітка Еля сказала, що там усе вкрай підозріло виглядає. Що дуже схоже на те, що його спочатку вбили, а потім мертве тіло повісили посеред лісу. І головне, про що шепочуться, – що зробило це Ка-Де-Бе… Тому я й подумав: ти у нас Професор, тобі видніше. Отож ти все ще тоді правильно зрозумів. А я, дурень такий, не повірив тобі. А це і справді робота Ка-Де-Бе, отакої!..

      Ясна річ, що після почутого рибалити зовсім розхотілося. Аби вдома не виникало зайвих запитань, Спартак залишив вудку, кукан і тісто вдома у Чмутів, пообіцявши, що забере рибальське причандалля ввечері. Сам же поїхав у зовсім неочікуване для себе місце – до Володимирського собору.

      Ні-ні, Спартак не був хрещеним. Більше того, батьки все життя виховували його в атеїстичному дусі. Та він знав, що маму Гатю свого часу самовільно, без дозволу її родини, охрестила куховарка Алевтина. А коли країною гриміла «справа лікарів-отруювачів» та прабабусю Юдіф Бенціонівну запроторили через