Морські казки: Казки про мелюзину і морських людей. Сборник

коли це йому кажуть:

      – Чи по волі, чи по неволі?

      А він їм каже:

      – Добрий козак усе по волі ходить.

      Вони його питаються:

      – Чи не чув ти там за нашого небожа? Бо вже четверте літо, як пішов на війну, – та ні чутки, ні звістки…

      А він їм каже:

      – Як дасте яйце-райце, то й на очі приведу.

      Вони тоді:

      – Краще нам його ніколи не бачити, як віддати тобі яйце-райце.

      От він виходить із хати й каже орлові:

      – Казали так: краще нам його ніколи не бачити, як тобі віддати яйце-райце.

      Орел йому й каже:

      – Летімо далі!

      Летять та й летять, та й прилітають до його брата; той чоловік і тут те саме говорив, що в дядька, – та не дали й тут яйця-райця.

      Прилітають до орлового батька, а орел тому чоловікові й каже:

      – Іди в хату, та як будуть питатися за мене, то скажеш, що бачив, і на очі приведеш.

      Увіходить він у хату, а вони йому й кажуть:

      – Чи по волі, чи по неволі?

      Він їм каже:

      – Добрий козак усе по волі ходить.

      Вони його стали питатися:

      – Чи не бачив ти нашого сина? Бо вже як немає – четверте літо: десь пішов на війну, та, мабуть, убили його там…

      А він їм каже:

      – Я бачив його, але як дасте яйце-райце, то я й на очі приведу.

      Батько орлів каже йому:

      – Нащо ж воно тобі? Краще ми тобі дамо багато грошей.

      Він каже:

      – Я не хочу грошей, мені дайте яйце-райце!

      – Піди ж приводь, – зараз тобі дамо!

      Він уводить його в хату. Тоді його батьки так зраділи, а тому чоловікові дали яйце-райце й сказали:

      – Тільки не розбивай ніде на дорозі; а як прийдеш додому, то погороди загороди великі, а тоді його розіб'єш.

      Він іде та йде, та так схотілося пити йому. Коли це знайшов криничку. Тільки що став пити воду, та якось об цямрину й розбив те яйце-райце. Як узяв же скот вернути з того яйця!.. Верне та верне. Гониться він за тим скотом; що з того боку піджене, то цей з цього боку розійдеться. Кричить бідолаха, нічого сам не зробить! Коли це іде повз його змія та й каже йому:

      – Що ти мені даси, чоловіче, як я тобі скот цей зажену в те яйце?

      А він їй:

      – А що ж тобі дати?

      Вона йому й каже:

      – Даси те, що без тебе стало дома?

      А він каже:

      – Дам!

      Ото вона гарненько загнала той скот у яйце, заліпила те яйце й дала йому в руки.

      Він приходить додому, аж там без нього син народився. Ударив він об поли руками:

      – Це ж я тебе, сину, віддав змії!

      Ну, ото журяться вони з жінкою, а далі кажуть:

      – Нема що робити, – журбою не допоможеш! Якось треба жити!

      Погородив він загороди великі, розбив те яйце, випустив худобу – забагатів.

      Живуть вони, аж ось і син підріс. От той син і каже:

      – Це ви мене, тату, віддали змії. Ну, дарма, якось буде!

      Та й пішов до змії.

      Приходить до неї, а вона йому й каже:

      – Зроби мені троє діл та й підеш собі додому; а як не зробиш, то я тебе з'їм!

      А коло її хати був великий ліс – скільки оком сягнути!