Морські казки: Казки про мелюзину і морських людей. Сборник

а ти нам не уклонився.

      Він взяв і уклонився та й забув про неї. Вона стоїть, дожидає. А далі пішла до корчми. Празник був, музики грають. Сіла вона, сидить. Попова наймичка питається:

      – Звідки ти?

      – З усього світа.

      – Куди ж ти, небого, ідеш?

      – Де б, – каже, – служби найти.

      – Іди ж, – каже, – я тебе заведу до свого священика, тобі добре буде.

      – А, – каже, – бабусю, коли б ви завели, то добре б було.

      Приходить, наймається та на рік служити. Виходить рік, жениться той парубок. Робити весілля, а про неї забув зовсім. От панна в добродійки своєї проситься на весілля.

      – Чого ж ти підеш? – каже добродійка.

      – А подивлюся, як то в вас весілля робиться.

      Приходить. Саме місять коровай. Почастували її. Каже вона:

      – Коровайнички, голубочки, дайте і мені тіста, то й я зліплю вам.

      От вона взяла тіста, качала, качала, хукнула, – полетів голуб і сів перед молодими. Тоді вона каже коровайницям:

      – Коровайнички, голубоньки, дайте мені ще трохи тіста, то я другу голубку пущу.

      Скачала вона, хукнула, і вже голубка полетіла й сіла перед молодими і каже до голуба:

      – Бррууку! Бррууку! А знаєш ти, голубе, як ти в змія служив і що робив?

      – Бррууку! Бррууку! Ні, – каже голуб, – не знаю.

      – А – бррууку! бррууку! – щоб ти знав.

      Та все б'є його в голову, та все дзьобає. Та знову питає:

      – Бррууку! Бррууку! Знаєш ти, як змієві загадки відгадував, а я тобі помагала?

      А той парубок усе сидить за сватами та догадується. Тоді вона знову каже:

      – Знаєш ти, як я прийшла до твого батька та казала там: кланяйся усім, тільки батькові і матері не кланяйся, а то про мене забудеш. А ти уклонився та й забув. Я тебе ждала, ждала та до попа найнялась, цілий рік служила. А ти собі другу посватав.

      От тоді він здогадався, тоді ту молоду покинув, та до панни кинувся, та з нею до шлюбу став.