Морські казки: Казки про мелюзину і морських людей. Сборник

мені буде!

      А жайворонок каже:

      – Нехай мені!

      Думають вони: що тут робити? Пішли б позиватися, та немає старших за них: немає до кого йти позиватися. Потім миша каже:

      – Ну, я краще його перекушу.

      Цар на це діло згодився. Миша тільки взяла зерно в зуби та в нору й побігла. Тут цар-жайворонок збирає всіх птиць, щоб звоювали царицю-мишу, а цариця-миша скликає всіх звірів, – і почали війну. Як вийшли в ліс, – то що звірі хочуть яку птицю розірвати, то вона на дерево; а птиця як візьме, літаючи, бити звірів… Так билися цілий день, а потім увечері сіли всі спочивати. Коли цариця огляділась, – аж немає на війні комашні! Тоді вона звеліла, щоб конче була на вечір і комашня. Коли це приходить і комашня. Цариця й загадала їй, щоб вона вночі полізла на дерева і за одну ніч повідкушувала птиці пір'я коло крил.

      На другий день, тільки що розвиднілось, цариця кричить:

      – Ану, вставайте воюватися!

      Птиця що підійметься, то й упаде на землю, – там звір її і розірве. Отак цариця-миша звоювала царя-жайворонка.

      А один орел бачить, що лихо, сидить на дереві і не злітає. Коли тут іде стрілець, побачив, що орел сидить на дереві, – як поцілиться на нього. А той орел так просить його:

      – Не бий мене, голубчику, я тобі у великій пригоді стану!

      Стрілець удруге націливсь, він ще його просить:

      – Візьми краще мене та вигодуй, то побачиш, в якій я тобі пригоді стану!

      Стрілець ще наміривсь, утретє; орел знов його почав просити:

      – Ей, голубчику-братику! Не бий мене та візьми до себе, – я тобі в пригоді стану!

      Стрілець повірив йому: поліз, зняв з дерева та й несе його додому. А орел йому й каже:

      – Принеси мене до своєї хати та годуй мене м'ясом доти, поки в мене крила повідростають.

      А в того чоловіка було дві корови, а третій бугай. Він зараз і зарізав йому одну корову. Орел ту корову за рік із'їв та й каже тому чоловікові:

      – Пусти мене, я політаю: побачу, чи вже відросли крила.

      Той чоловік і випустив його з хати. Орел літав, літав та й прилетів опівдні до того чоловіка, каже йому:

      – Ще в мене мала сила, – заріж іще одну корову!

      Той чоловік послухав його та й зарізав. Орел із'їв її за рік. Та знову – як полетів… Пролітав мало не цілий день; увечері знову прилітає та й каже йому:

      – Заріж іще й бугая!

      Той чоловік думає: «Що тут робити – чи зарізати, чи ні?» А потім і каже:

      – Більше пропало, нехай і це пропадає!

      Узяв та й зарізав йому бугая. Орел з'їв і того бугая таки за рік, а потім як полетів, то літав так високо – аж під хмарою. Коли це прилітає та й каже тому чоловікові:

      – Ну, спасибі тобі, чоловіче: вигодував ти мене, тепер же сідай на мене.

      Той чоловік питається:

      – Що з того буде?

      А він йому:

      – Сідай!

      Той і сів.

      Орел його поніс аж під хмару, а потім і пустив додолу. Той чоловік летить додолу, коли це орел не дав йому долетіти до землі, підхопив його та й каже:

      – А що, як тобі здавалось?

      А він йому каже:

      – Так,