Грішна. Тесс Герритсен

якнайшвидше підтвердити свої підозри.

      Вони вивернули стегна, Йошима спрямував лампу чітко на проміжність. У вагінальному каналі стояла кров – раніше Мора припустила б, що це нормальна менструальна кров. Але тепер вона була ошелешена побаченим. Взяла марлю, обережно витерла, відкриваючи слизову оболонку.

      – Вагінальний розрив другого ступеня на шість годин, – сказала вона.

      – Будете брати мазки?

      – Так. І доведеться вирізати все блоком.

      – Що відбувається?

      Мора подивилася на нього.

      – Я нечасто таке роблю, але зараз вирізатиму всі органи таза разом. Проріжу лобкову кістку й дістану їх.

      – Гадаєте, було сексуальне насильство?

      Мора не відповіла. Підійшла до таці з інструментами, взяла скальпель. Перейшла до торса, взялася робити V-подібний розріз.

      Задзижчав інтерком.

      – Докторко Айлс? – пролунав голос Луїз.

      – Так.

      – Дзвінок на першій лінії. Це знову Віктор Бенкс з організації «Єдина Земля».

      Мора завмерла, опустила скальпель. Кінчик леза торкнувся шкіри.

      – Докторко Айлс? – повторила Луїз.

      – Я зайнята.

      – Сказати, що ви перетелефонуєте?

      – Ні.

      – Він уже втретє сьогодні телефонує. Спитав, чи можна зв’язатися з вами, коли ви будете вдома.

      – Не давайте йому мій домашній номер. – Відповідь пролунала різкіше, ніж хотілося. Мора помітила, що на неї озирнувся Йошима. Фрост і Ріццолі теж дивилися, вона це відчувала. Глибоко вдихнула й промовила вже спокійніше: – Скажіть докторові Бенксу, що я зайнята. І повторюйте це, доки він не перестане телефонувати.

      Пауза.

      – Так, докторко Айлс, – нарешті відповіла Луїз, схоже, дещо ображена цим діалогом.

      Це вперше Мора так різко говорила до неї, доведеться знайти спосіб якось це залагодити. Діалог схвилював її. Вона опустила очі на тіло Камілли Маджіннес, намагаючись зосередитися на роботі. Але думки розбігалися, рука нетвердо тримала скальпеля.

      Інші це помітили.

      – Чого це «Єдина Земля» до вас причепилася? – запитала Ріццолі. – Хочуть пожертви?

      – Це ніяк не стосується «Єдиної Землі».

      – То в чому річ? – тиснула далі детектив. – Цей тип вас переслідує?

      – Я просто намагаюся його уникати.

      – Здається, він досить наполегливий.

      – Ви собі не уявляєте.

      – Хочете, зроблю так, що він відчепиться? Скажу, куди йому піти?

      Ріццолі говорила не лише як коп – то була жінка, яка не терпіла набридливих чоловіків.

      – Це особиста справа, – відповіла Мора.

      – Якщо потрібна допомога, то просто скажіть.

      – Дякую, але я впораюся.

      Мора притиснула скальпеля до шкіри, понад усе воліючи облишити тему Віктора Бенкса. Глибоко вдихнула й подумала про іронію того, що сморід мертвої плоті турбував її менше, ніж саме звучання його імені. Живі мучили її більше, ніж коли-небудь спроможуться мертві. У морзі ніхто не міг їй зашкодити, ніхто