Шльондра. Марта Брижак

на його одязі…

      Тут я усвідомила, що Галька сниться мені не просто так. Вона повинна щось мені передати, якусь важливу інформацію. А може, то я просто втрачаю глузд? Але, що вона намагалася сказати мені тим сном? Я прекрасно розуміла, що вона мене узалежнює, не відпускає, змушує про неї думати, тим більше, що її постійно згадував Слоник, якого всі її друзі досі вважають винним. Лише ми двоє знали, що це все не так. Але навіщо вона мені приснилася? Я чітко усвідомлювала, що то вона, але сам сценарій сну викликав у мене мурашки по тілі. Я навіть написала цей сон на папері, щоб у мене не вивітрилися події. Після довгих роздумів наодинці, я вирішила все ж таки розповісти про нього братові.

      7

      – Нічого конкретного не можу тобі сказати, – сказав брат, – тільки те, що то незвичний сон – очевидно. Ти не зациклюйся на ній, краще просто взагалі забудь. Якщо ти почнеш шукати якусь інформацію, то це може призвести до не найкращих наслідків і для тебе, і для мене. Ті люди, з якими вона спілкувалася в останні місяці свого життя, якось тісно пов’язані з нею, я це знаю напевне. І навіть до сьогодні. А взагалі буде ідеально, якщо ти про все забудеш і припиниш у тому всьому порпатися. Можеш нарватися на неприємності. Її вже нема, все, назад ти нічого не повернеш.

      – Послухай, вже надто пізно мене від чогось відмовляти. Може, я остаточно вар’юю, але ти маєш допомогти мені вияснити причину її смерті. Будь ласка. Більше я в тебе нічого не попрошу.

      – Я і так розповів тобі про все що знав. Я більше нічим не можу тобі допомогти.

      – Добре, в мене ще одне питання. Хто ж цей хлопець, з яким вона так тісно спілкувалася перед смертю й зателефонувала, перед тим як це зробити? Можеш не відпиратися, я просто знаю, що з її телефону перед смертю було здійснено два виклики, один адресувався тобі, а інший тому хлопцеві. Тільки не бреши мені. Хто це?

      – А той, хто тобі розповів про два дзвінки, чому нічого не сказав? Чому він не сказав хто це?

      – Він сказав, що не знає…

      – Можеш мені й далі не довіряти, але хто цей хлопець – не знає ніхто. Навіть я. Вона ні з ким його не знайомила, а після всього – він щез. Навіть на похороні були тільки свої, жодного стороннього. Думаєш, я не намагався вирахувати, хто це? Але безрезультатно. Можливо, саме він і їхні стосунки могли стати ключовою обставиною в цій історії. В ньому і вся розв’язка, але вже пройшло три роки, і досі ніхто не знає хто це. Тепер у мене інші проблеми, і я не хочу в цьому бабратися.

      – Чому ти досі не розповів мені про її щоденник?

      – Який щоденник? – він заметушився.

      – Та добре, перестань грати. Маріанна тебе здала.

      – От сучка. Та там нічого нема.

      – Ти що – його так уважно прочитав?

      – Нє… Почав читати й кинув. Але я зрозумів одне – усе це погано пахне. Уся ця історія з нею. Вона надіслала мені того щоденника перед смертю. Там були вирвані сторінки. Я хотів його спочатку спалити. А потім подумав, що ще встигну.