Шльондра. Марта Брижак

не можу знати, правда це чи ні, бо, чесно кажучи, ще сам себе не вивчив».

      «О, то скільки ж тобі років, що ти досі себе не вивчив?»

      «Мені дев’ятнадцять, але почуваюся молодшим. З одного моменту для мене час ніби зупинився. Але це таке, особисте. Зрідка згадую».

      Дев’ятнадцять… гм, якщо вважати, що вони з Галькою були однолітками, то тут все співпадає. Минуло три роки. Та ще й ця двозначність.

      «А що такого сталося, що ти пишеш, ніби час зупинився? Що сталося?»

      «Не маю бажання згадувати».

      «А все таки? «Не вгавала я з тими запитаннями, хоч і боялася сполохати його зайвою настирливістю».

      «Добре, в двох словах, аби втамувати твою цікавість. Коли мені було шістнадцять, я дружив з однією дівчинкою. Тобто вона зі мною дружила, а я, дурень, закохався. А потім у її житті стався переломний момент, в її голові було багато непотребу. Ну, вона померла. Вчинила самогубство, як то кажуть. А я… я люблю її досі. Просто досі відчуваю свою провину у її смерті. Може, не мав тобі цього зараз казати, і навантажувати тебе моїми спогадами».

      «Та нічого, я сама це хотіла почути. Тобто, ти ще досі відчуваєш за собою якусь провину?»

      «Так, я міг її врятувати».

      11

      Мої повідомлення: «Вхідні + 1». Надіслав користувач Lex Fel: «Зустрінемося на Площі, біля Нептуна, близько 16:00 я буду там тусуватися. Чекатиму з нетерпінням». От я і отримала, що хотіла. Сам вирішив зустрітися, ти ба. Нарешті, нарешті. Це ж останній крок до розгадки. Мабуть, мені нічого більше так не хотілося, як цього моменту.

      Я летіла, мов на крилах. Аж ось Ринок. Стоїть, чекає, нервово зиркаючи на телефон, раз за разом то виймаючи його, то запихаючи назад до кишені. Те саме обличчя, що й на фотках Гальки, тільки зачіска інша. Мені лячно. Дуже. Як, як, як мені підійти? Але це ж бо саме те, чого я так довго шукала. Не можу ж я просто так, через свій страх дозволити всьому полетіти шкереберть? Точно не можу. Нервово поправляю окуляри, іду.

      – Кгм, ну, привіт!

      Примечания

      1

      У тобі змінилося щось. До мене. Ти стала далекою і холодною. Я не знаю, що я зробив, але залишу тебе на самоті, якщо ти цього хочеш. Це ж те, чого ти хочеш? Ти знаєш, чому я залишу тебе одну? Тому що я турбуюся про твої почуття більше, ніж про власні.

      Я тебе люблю. Кажу тобі про це тут, і це не просто слова на папері. Я ніколи не дозволю нікому й нічому образити тебе. Я ніколи не відчував чогось подібного до когось.