День, що навчив мене жити. Лоран Гунель

він був живий, і тільки це було важливим.

      У тітоньки Марджі була своя думка з цього приводу, якою вона поділилась якось увечері в саду. Вони сиділи у гарних ротангових кріслах з м’якими подушками. Вона, як завжди, приготувала чай у заварнику, в який додала ложечку меду й… краплину горілки.

      – Природа повертає нам те, що відібрало суспільство.

      – Що саме?

      – Умиротворення.

      – Ее… можеш докладніше, будь ласка?

      – Ми – цілісні істоти, і природа дає нам можливість вповні це відчути, тоді як суспільство створює в нас нестачу. Йому вдається змусити нас повірити й відчути, що нам чогось бракує, щоб бути щасливими. Воно забороняє нам задовольнятися тим, що ми маємо, тим, чим ми є. Воно невпинно змушує нас вірити, що ми недокомплектовані.

      Її слова якось особливо відлунювали в ньому. Стан повноти, про який вона говорила, добре відповідав тому, що він дійсно відчував серед природи. Стан, такий далекий від того, зрештою безбарвного оманливого смаку, який залишився після першого тижня, розтраченого на різноманітні задоволення, як він пояснив Марджі.

      – Та це щось інше! – вигукнула вона з лукавою усмішкою на вустах. – Того тижня ти віддався гріхові!

      – З твого боку трохи нахабно докоряти мені за це, тримаючи пляшку горілки на столі. Та мавши трьох чоловіків.

      Вона розсміялася.

      – Любий племіннику, я ніколи не казала, що гріх це щось погане!

      – Щось я тебе не розумію, тобто…

      – Якби ти знав арамейську, ти зрозумів би…

      – Так, я трохи тупуватий: в ліцеї вивчав тільки французьку й іспанську.

      Вона усміхнулася й знову налила чаю в чашки.

      – Наші церковники справді довгенько намагалися зробити так, щоб ми почувалися винними, начебто грішити завжди означало припуститися жахливої моральної помилки… І все це через просту помилку в перекладі…

      – Помилку в перекладі?

      – Так, оригінальне слово, яке вжив Ісус і яке переклали як «гріх», звучить khtahayn. Воно радше означає «помилка» в тому сенсі, що те, що роблять, не відповідає меті. Так само, коли Ісус говорив про те, що є злом, він вжив слово «bisha», яке радше означає «невідповідний». Одне слово, грішити – насправді означає не «творити зло», а радше «помилитися й відійти від мети».

      – Від мети? Якої мети?

      – О… в тому-то й річ… – сказала вона, наливаючи чаю в чашки. – Християни, юдеї й мусульмани, безсумнівно, скажуть «Знайти Бога», буддисти – «Знайти пробудження», індуїсти – «Досягнути визволення», інші – «Знайти щастя»… Але, по суті, це, безумовно, майже те саме. Як написано в індійських «Ведах»: «Істина єдина, мудрі дають їй багато імен».

      – Знайти щастя, – замислено повторив Джонатан.

      Він ковтнув чаю. Той був гарячий, смачний і запашний. Довкола них поволі западали сутінки. Поверхня океану вдалині відбивала останні денні промені, які зафарбовували небо в рожево-помаранчеві відтінки. Сад поринув у дивовижний спокій