Джерело. Дэн Браун

Скромність ніколи не була сильною рисою Едмонда, але така заява видавалася вершиною самовпевненості. Миколай Коперник, батько геліоцентричної моделі світу – він довів, що планети обертаються навколо Сонця, чим спричинив наукову революцію в XVI столітті, яка повністю знищила давно проповідувану церквою ідею, що людство перебуває в центрі Божого всесвіту. Його відкриття церква засуджувала протягом трьох століть, але – нічого не вдієш – світ незворотно змінився.

      – Бачу твій скептицизм, – сказав Едмонд. – А якби я назвав Дарвіна, було б краще?

      Ленґдон усміхнувся:

      – Те саме.

      – Гаразд, тоді дозволь спитати: які два фундаментальні питання хвилювали людство протягом усієї його історії?

      Ленґдон замислився.

      – Ну… Напевне: «Як усе почалося? Звідки ми з’явилися?»

      – Саме так. Тільки друге питання просто дублює перше.

      Не звідки ми з’явились, а…

      – …куди прямуємо?

      – Так! Ці дві таємниці – осердя людського досвіду. Звідки ми? Куди ми прямуємо? Створення і доля людини. Це дві головні загадки. – Едмонд гостро, з уважним очікуванням подивився на Ленґдона. – Роберте, моє відкриття… дає чітку відповідь на обидва.

      Ленґдон намагався усвідомити вагу слів Едмонда й серйозні наслідки.

      – Я… навіть не знаю, що сказати.

      – Немає потреби казати. Я сподіваюся, що зможу знайти час докладно обговорити майбутню презентацію після виголошення, а зараз маю порозмовляти з тобою про темний бік ситуації – про те, до чого призведе моє відкриття.

      – Гадаєш, будуть наслідки?

      – Не сумніваюся. Відповівши на ці питання, я поставив себе в пряму опозицію з усталеними духовними вченнями, які розвивалися протягом століть. Питання створення людини і того, що на неї чекає, традиційно є сферою релігії. Я втрутився в цю галузь – і представникам релігій світу не сподобається те, що я збираюся виголосити.

      – Цікаво, – відказав Ленґдон. – І саме заради того ти мене випитував про релігії торік за обідом у Бостоні?

      – Саме так. Може, пам’ятаєш, що я особисто тебе запевняв: за нашого життя міфи релігій будуть практично зруйновані науковими відкриттями.

      Ленґдон кивнув. «Таке важко забути». Зухвалість заяви Кірша слово в слово закарбувалася в ейдетичній пам’яті Ленґдона.

      – Так. І я заперечив: релігія пережила протягом тисячоліть великий поступ науки й виконувала важливу роль у суспільстві; релігія може еволюціонувати – але ніколи не помре.

      – Точно. А я також сказав, що тепер знайшов мету в житті: зробити так, щоб наукова істина викорінила міф релігії.

      – Так, сильно сказано.

      – І ти мені кинув виклик, Роберте. Заперечив, що коли мені трапиться «наукова істина», яка конфліктує з принципами релігії чи підриває їх, то я маю обговорити її з богословом, сподіваючись, що я сприйму: наука і релігія часто намагаються сказати одне й те саме різними мовами.

      – Пам’ятаю, звичайно. Науковці і духовні особи використовують різний словник, описуючи ті самі таємниці всесвіту. Конфлікти між ними часто