Джерело. Дэн Браун

радо почекаю, – бадьоро мовив голос, – поки ви перевірите ці відомості за своїм смартфоном. Хоча й не можу не вказати вам на іронію цієї ситуації.

      – Але… я не…

      – Найскладніше завдання у створенні штучного інтелекту, – продовжив голос, і його легкий британський акцент тепер здавався особливо химерним, – не у швидкому доступі до відомостей, який насправді створити дуже просто, а в здатності помічати взаємозв’язок і переплетеність даних – те, в чому ви неперевершені, так? Взаємозв’язок ідей? Це одна з причин, чому містер Кірш хотів перевірити мої здатності саме на вас.

      – Це випробування? – спитав Ленґдон. – Мене?

      – Аж ніяк. – І знову цей сором’язливий смішок. – Це випробування мене. Чи можу я вас переконати, що я – людина.

      – Тест Тьюрінга.

      – Саме так.

      Тест Тьюрінга, згадував Ленґдон, то було завдання, запропоноване спеціалістом із розшифрування кодів Аланом Тьюрінгом: зробити так, щоб поведінка машини не відрізнялася від поведінки людини. Власне, людина-експерт мала послухати розмову людини і машини й сказати, хто зі співрозмовників людина. Якщо це неможливо, то тест Тьюрінга вважається пройденим. Тест Тьюрінга був ідеально пройдений 2014 року в Лондонському королівському товаристві. Відтоді технології штучного інтелекту розвивалися з карколомною швидкістю.

      – Сьогодні ввечері, – продовжив Арт, – жоден із наших гостей нічого не запідозрив. Усі чудово проводять час.

      – Чекайте, тут усі розмовляють із комп’ютером?!

      – Фактично, всі розмовляють зі мною. Я можу легко виконувати багато завдань одночасно. Ви чуєте мій голос, виставлений від початку, – той, якому надає перевагу Едмонд, – а решта чують інші голоси й інші мови. З огляду на те, що ви американець, науковець і чоловік, я обрав для вас чоловічий голос і британський акцент. Я гадав, що так ви почуватиметеся більш упевнено, ніж якби чули голос молодої жінки з тягучим акцентом південних штатів.

      «Воно щойно назвало мене шовіністом?»

      Ленґдон згадав запис, який кілька років тому циркулював у мережі: голові бюро часопису Time Майклові Шереру зателефонував робот із телемаркетингу – настільки жахливо схожий на людину, що Шерер розмістив запис дзвінка в інтернеті, щоб усі охочі могли його почути.

      «Це було багато років тому», – зрозумів Ленґдон.

      Ленґдон знав, що Кірш уже давно бавиться створенням штучного інтелекту, час від часу з’являючись на обкладинках часописів і проголошуючи всілякі відкриття. Схоже, «Вінстон» – це найкраще на сьогодні дітище Кірша.

      – Розумію, що все відбувається дуже швидко, – продовжив голос, – але містер Кірш попросив мене показати вам спіраль, біля якої ви зараз. Він казав, щоб ви ввійшли в цю спіраль і дійшли до її центру.

      Ленґдон зазирнув у вузький прохід і відчув, що всі м’язи напружилися. «Це в Едмонда жарти такі?»

      – Не могли б ви мені сказати, що там? Я не великий любитель замкнених просторів.

      – Цікаво, я про вас цього не знав.

      – Клаустрофобія